У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Міщенка С.М.,

     суддів

     Глоса Л.Ф. і Кармазіна Ю.М.

     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  26  лютого  2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою  засудженої  ОСОБА_1
на вирок Печерського районного суду м. Києва від  30  травня  2005
року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду м. Києва від 04 серпня 2005 року.

     Цим вироком

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1,

     громадянка України, така, що

     судимості не мала,

     засуджена за ст. 128 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          до  200  годин
громадських робіт.

     Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000  грн.
на відшкодування моральної шкоди,  на  користь  Київської  міської
клінічної лікарні 23 грн. 39 коп. витрат, пов'язаних із лікуванням
потерпілої.

     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
апеляційного суду м. Києва від 04  серпня  2005  року  вирок  щодо
ОСОБА_1  у  порядку  ст.  365  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          змінено,
пом'якшено  призначене  їй  за  ст.  128  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
покарання до 150 годин громадських робіт.

     У решті вирок залишено без зміни.

     Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12 вересня
2005 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання  на  підставі
п. "б" ст. 1 Закону України "Про  амністію"  від  31  травня  2005
( 2591-15 ) (2591-15)
         року.

     Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що
вона 31 липня 2004 року приблизно о  18-ій  год.  45  хв.  поблизу
під'їзду № 3 у дворі будинку АДРЕСА_1 під час  сварки  з  ОСОБА_2,
діючи  необережно,  штовхнула  її,  від  чого  потерпіла  впала  і
отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

     У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові  рішення
скасувати, а справу  закрити  за  відсутністю  в  її  діях  складу
злочину на підставі п. 2 ч.  1  ст.  6  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
Стверджує, що  не  заподіювала  з  необережності  ОСОБА_2  тілесні
ушкодження.  Посилається  на  фальсифікацію   матеріалів   справи,
однобічність досудового та судового слідства.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши   матеріали   справи   і
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
касаційна скарга задоволенню не підлягає.

     Висновок суду про доведеність  вини  ОСОБА_1  у  необережному
заподіянні   ОСОБА_2   середньої   тяжкості   тілесних   ушкоджень
підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами.

     Так, упродовж досудового слідства та в суді потерпіла ОСОБА_2
показувала, що у зв'язку з побиттям ОСОБА_1 валізою її собаки, між
ними поблизу під'їзду № 3 у дворі будинку АДРЕСА_1 виник конфлікт.
ОСОБА_1 її штовхнула і вона впала, зламавши руку. Будь-яких ударів
ОСОБА_1 не завдавала.

     Такі ж показання  потерпіла  ОСОБА_2  давала  при  проведенні
відтворення обстановки та обставин події, вказавши на місці  події
на механізм заподіяння їй тілесних ушкоджень.

     Суд  обгрунтовано   визнав   показання   потерпілої   ОСОБА_2
достовірними і піддав  сумніву  показання  ОСОБА_1,  в  яких  вона
стверджувала,  що  діяла  в  межах  необхідної  оборони,   тілесні
ушкодження потерпілій не завдавала, а остання сама впала, оскільки
зробила крок назад і перечепилась за бордюр.

     Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні  даного
злочину  підтверджується  показаннями  свідка  ОСОБА_3,  яка  була
очевидцем того, як ОСОБА_1 штовхнула ОСОБА_2 і та, впавши, зламала
руку, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також узгоджується з даними,  що
містяться у висновку  судово-медичної  експертизи  про  те,  що  у
ОСОБА_2 був наявним закритий осколковий перелом  лівої  променевої
кістки руки із зміщенням відламків, перелом шиловидного  відростка
лівої ліктьової кістки,  які  відносяться  до  середньої  тяжкості
тілесних ушкоджень, протоколі відтворення обстановки  та  обставин
події за участю  свідка  ОСОБА_4,  іншими  доказами,  дослідженими
судом.

     Доводи засудженої ОСОБА_1 про те, що вона знаходилась у стані
необхідної оборони, оскільки потерпілою ОСОБА_2  їй  був  завданий
удар у вухо, спростовуються як показаннями потерпілої ОСОБА_2, так
і показаннями свідків  ОСОБА_4,  ОСОБА_3,  ОСОБА_6,  який  зокрема
пояснив, що будучи старшим інспектором чергової частини, виїхав на
місце події  за  викликом  ОСОБА_2  При  відібранні  пояснень  від
ОСОБА_1 будь-яких тілесних  ушкоджень  на  обличчі,  чи  вухах  не
бачив. Він роз'яснив ОСОБА_1 про її право отримати направлення  на
медичне обстеження, однак вона про видачу  такого  направлення  не
просила.

     Враховуючи викладене, доводи касаційної  скарги  ОСОБА_1  про
необгрунтованість її засудження є безпідставними.

     Дії ОСОБА_1 за ст. 128 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          кваліфіковані
правильно, покарання призначено з  дотриманням  вимог  ст.  65  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Iстотних порушень  вимог  кримінально-процесуального  закону,
які були б підставою для зміни, або скасування судових  рішень,  у
справі не виявлено.

     Постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення відповідають вимогам
закону.  Тому  підстав  для  призначення  кримінальної  справи  до
касаційного  розгляду  з  обов'язковим   повідомленням   учасників
процесу немає.

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                         у х в а л и л а:

     у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 відмовити.

                              Судді:

     С.М. Міщенко Л.Ф. Глос Ю.М. Кармазін