У х в а л а
Iменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Філатова В.М.,
суддів
Кліменко М.Р., Федченка О.С.,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03
травня 2007 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України, судимий:
01.10.1999 р. за ст.ст. 140 ч.3, 145 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
4 роки і 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,
засуджений: за ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі; ст. 309 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі; за ст. 263 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі; за ст. 357 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі; за ст. 357 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі.
За сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
суд визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді
позбавлення волі на строк 5 років.
На відшкодування заподіяної матеріальної шкоди суд вирішив
стягнути з ОСОБА_1 - 3 489 грн. на користь ОСОБА_2, 3 098 грн. на
користь ОСОБА_3, 11 790 грн. на користь ОСОБА_4, 5 140 грн. на
користь ОСОБА_5, 850 грн. на користь ОСОБА_6, 3 816 грн. на
користь ОСОБА_7, 3 050 грн. на користь ОСОБА_8, 8 633 грн. на
користь ОСОБА_9, 3 149 грн. на користь ОСОБА_10, 1 570 грн. на
користь ОСОБА_11
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14
серпня 2007 року указаний вирок було змінено:
в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 263 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
апеляційним судом вирок скасовано, і за цієї статтею
постановлено ОСОБА_1 виправдати за відсутністю в його діях складу
указаного злочину;
в частині засудження ОСОБА_1 по епізоду крадіжки майна
потерпілої ОСОБА_12 вирок також скасовано, а матеріали справи по
даному епізоду виділено в окреме провадження з направленням їх
прокурору для проведення додаткового розслідування.
З врахуванням змін внесених апеляційним судом, ОСОБА_1
визнано винуватим у вчиненні наступних неправомірних дій за таких
обставин.
В період з 17 по 20 жовтня 2005 року, шляхом проникнення до
житла ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 вчинив крадіжку чужого майна на
загальну суму 3 148 гривень.
В період з 12 по 20 листопада 2005 року, шляхом проникнення
до житла ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, засуджений вчинив таємне викрадення
чужого майна на загальну суму 12 580 гривень та офіційних
документів.
14 листопада 2005 року, приблизно з 08 до 13 години, шляхом
проникнення до житла ОСОБА_7, що мешкав за адресою - АДРЕСА_3,
ОСОБА_1 викрав чуже майно на загальну суму 3 816 гривень, офіційні
документи, паспорти та інші важливі особисті документи.
В період з 08 години 09 грудня по 09 годину 10 грудня 2005
року, шляхом проникнення до житла ОСОБА_9 по АДРЕСА_4, ОСОБА_1
таємно викрав чуже майно на загальну суму 9 683 гривень та
офіційні документи.
24 грудня 2005 року, у невстановлений в ході досудового
слідства час, шляхом проникнення до житла ОСОБА_10 по АДРЕСА_5,
засуджений таємно викрав чуже майно на суму 4 579 грн. 91 коп. і
важливі особисті документи.
28 грудня 2005 року, у невстановлений час, шляхом проникнення
до житла ОСОБА_13 по АДРЕСА_6, засуджений таємно викрав чуже майно
на загальну суму 1 570 гривень, офіційні документи, паспорт та
інші важливі особисті документи.
В ніч з 30 на 31 грудня 2005 року, шляхом проникнення до
житла ОСОБА_5 по АДРЕСА_7, ОСОБА_1 таємно викрав чуже майно на
загальну суму 5 360 гривень, офіційні документи та важливі
особисті документи.
На початку січня 2006 року, у нічний час, шляхом проникнення
до житла ОСОБА_8 по АДРЕСА_8, засуджений вчинив таємне викрадення
чужого майна на загальну суму 4 658 гривень, офіційні документи,
паспорт та інші важливі особисті документи.
В період з 12 по 15 січня 2006 року, шляхом проникнення до
житла ОСОБА_6 по АДРЕСА_9, ОСОБА_1 таємно викрав чуже майно на
загальну суму 2 543 гривень, офіційні документи та паспорт.
В період з 25 по 27 січня 2006 року, шляхом проникнення до
житла ОСОБА_2 по АДРЕСА_10, засуджений вчинив таємне викрадення
чужого майна на загальну суму 4 237 грн. 76 коп.
31 січня 2006 року, у невстановлених слідством осіб, для
незаконного виготовлення і зберігання психотропних речовин без
мети збуту, ОСОБА_1 придбав невстановлену кількість лікарського
препарату "Трайфед", в якому міститься прекурсор - псевдоефедрин
гідрохлорид, а також прекурсор - соляну кислоту, які він на
громадському транспорті перевіз до місця свого проживання по
АДРЕСА_11. Того ж дня, за місцем свого проживання, із частини цих
прекурсорів та інших компонентів, засуджений незаконно виготовив
особливо небезпечну психотропну речовину - псевдоефедрин у
кількості 5,2 мл, яку незаконно зберігав без мети збуту, доки її
не було вилучено працівниками міліції в ході проведення обшуку.
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить
скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а справу
направити на новий судовий розгляд. В обгрунтування своєї позиції
засуджений наводить ряд доводів, зокрема, про застосування до
нього недозволених методів розслідування в ході досудового
слідства, внаслідок чого він був змушений себе обмовити,
незаконного проведення обшуку за місцем його проживання, залишення
без уваги зауважень на протокол судового засідання тощо. Крім того
ОСОБА_1, як вбачається із змісту його касаційної скарги, указує на
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,
неповноту і однобічність судового слідства.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши викладені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи, колегія
суддів вважає, що скарга засудженого не підлягає задоволенню.
Касаційними підставами для скасування або зміни рішень судів
першої та апеляційної інстанцій, відповідно до положень,
зазначених у ч.1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, можуть бути,
зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону,
неправильне застосування кримінального закону, невідповідність
призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
В частині застосування кримінального закону відносно ОСОБА_1,
на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції, з
урахуванням внесених апеляційним судом змін, про те, що
неправомірні дії засудженого слід кваліфікувати за ст.ст. 185 ч.3,
309 ч.1, 357 ч.3, 357 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, відповідають
дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав належну
оцінку.
Так допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував свою
причетність до вчинення наведених неправомірних дій і зазначав, що
вилучені в ході обшуку за місцем його проживання речі потерпілих
насправді належать йому та членам його сім'ї, а стосовно
психотропної речовини він узагалі нічого не знає.
Однак такі показання засудженого суд першої інстанції
обгрунтовано визнав недостовірними з врахуванням сукупності
досліджених доказів.
Так, зокрема, із матеріалів справи вбачається, що частину
речей, про зникнення яких потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та
інші указували в своїх заявах після вчинених у їх помешканнях
квартирних крадіжок, було знайдено та вилучено саме за місцем
проживання ОСОБА_1 Вилучені речі під час проведення відповідних
слідчих дій були впізнані потерпілими як такі, що належали їм і
були у них викрадені.
Під час досудового слідства, при проведенні відтворення
обстановки і обставин події за участю ОСОБА_1, він особисто
показував і розказував про те, як саме він проникав до житла
потерпілих та викрадав їх майно і документи. Те, що під час
указаних слідчих дій засуджений ОСОБА_1 добровільно і самостійно
указував на обставини вчинення ним крадіжок у судовому засіданні
підтвердили потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_9, інші потерпілі
та свідки. У процесі проведення цих слідчих дій засуджений звертав
увагу на такі деталі, які він не міг знати будучи непричетним до
зазначених у вироку квартирних крадіжок.
Посилання ж засудженого на ту обставину, що ці показання він
змушений був давати через застосовування до нього недозволених
методів розслідування, не можна вважати обгрунтованими. Ці його
посилання належним чином було перевірено в результаті службової
перевірки, яку було проведено за дорученням суду, і в ході якої
об'єктивних підтверджень ці доводи не знайшли.
Зокрема, про це свідчать долучені до справи матеріали, в тому
числі постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо
працівників міліції, які на різних стадіях приймали участь у
проведенні досудового слідства по даній кримінальній справі.
Крім того за відповідними клопотаннями засудженого судом було
допитано ряд осіб, які мали підтвердити алібі ОСОБА_1, але
оцінивши зміст показань цих осіб, суд першої інстанції навів у
вироку переконливі мотиви, через які визнав показання цих осіб
недостовірними.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої
інстанції обгрунтовано визнав достовірними показання засудженого,
які він давав під час досудового слідства, в тому числі тому, що
вони узгоджуються із показаннями потерпілих, свідків та іншими
зібраними у справі письмовими і речовими доказами.
Кваліфікація дій ОСОБА_1, з урахуванням внесених апеляційною
інстанцією змін, за ст.ст. 185 ч.3, 309 ч.1, 357 ч.3, 357 ч.1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Що стосується призначення засудженому покарання, то вирішення
цього питання судом першої інстанції відповідає положенням,
передбаченим ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Підстав для
пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання не встановлено.
В результаті перевірки матеріалів справи не підтвердились
посилання засудженого на залишення без уваги поданих ним зауважень
на протокол судового засідання, оскільки, як видно із змісту
постанови суду першої інстанції від 11 червня 2007 року, такі
зауваження були розглянуті відповідно до вимог ст. 88-1 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, визнані необгрунтованими та відхилені.
Також не відповідають зібраним по справі даним доводи
засудженого про порушення судом першої інстанції його прав на
ознайомлення з матеріалами справи.
До матеріалів справи долучено ряд власноручно виконаних
ОСОБА_1 розписок, із змісту яких видно, що після закінчення
розгляду кримінальної справи судом першої інстанції засудженому
було надано можливість у повному обсязі з нею ознайомитись.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які
перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути
справу і постановити законний, обгрунтований вирок, колегією
суддів по справі не виявлено, а посилання на такі порушення у
касаційній скарзі ОСОБА_1 відсутні.
З приводу посилань засудженого на неповноту і однобічність
судового слідства, а також невідповідність висновків суду першої
інстанції фактичним обставинам справи, то їх перевірка до
компетенції касаційного суду не відноситься.
В той же час, зміст долученої до справи ухвали апеляційного
суду свідчить, що аналогічного змісту посилання ОСОБА_1
перевірялись в апеляційній інстанції, у зв'язку з чим в ухвалі
апеляційного суду наведено відповідні мотиви прийнятого рішення.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого
ОСОБА_1.
Судді:
Кліменко М.Р. Філатов В.М. Федченко О.С.