У х в а л а
Iменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Філатова В.М.,
суддів
Кліменко М.Р., Федченка О.С.,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на
судові рішення щодо ОСОБА_2
Вироком Єнакіївського міського суду Донецької області від 16
червня 2007 року
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України, не судимий,
засуджений за ст. 286 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними
засобами.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд вирішив
звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з
випробуванням і встановив засудженому іспитовий строк тривалістю 2
роки.
Суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 - витрати за лікування
потерпілої в сумі 644 гривень 88 коп., моральну шкоду на користь
ОСОБА_3 в сумі 2 500 гривень, матеріальну і моральну шкоду на
користь ОСОБА_4 в сумі 500 та 2 000 гривень відповідно, а також
матеріальну та моральну шкоду на користь ОСОБА_5 в сумі 12 709
грн. 46 коп. і 1 000 гривень відповідно.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 вересня
2007 року цей вирок залишено без зміни.
30 жовтня 2007 року постановою Єнакіївського міського суду
Донецької області ОСОБА_2 було звільнено від покарання на підставі
ст. 1 п. "б" Закону України від 19 квітня 2007 року "Про амністію"
( 955-16 ) (955-16)
.
ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 05 вересня 2006 року,
приблизно о 17 годині, керуючи автомобілем ЗАЗ-ДЕУ, під час руху
по вулиці без назви в сторону перехрестя з вул. Щербакова у м.
Єнакієве Донецької області, він порушив вимоги п.16.11 Правил
дорожнього руху України, не пропустивши автомобіль Шевроле-Лачетті
під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався по головній дорозі, у
зв'язку з чим допустив зіткнення з автомобілем потерпілого. В
результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля
Шевроле-Лачетті потерпіла ОСОБА_3 отримала середньої тяжкості
тілесне ушкодження.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати постановлені
щодо ОСОБА_2 вирок та ухвалу і направити справу на новий судовий
розгляд, посилаючись на однобічність судового слідства,
невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним
обставинам справи і порушення судом першої інстанції КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
при постановленні вироку.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши викладені у касаційній скарзі захисника доводи,
колегія суддів вважає, що ця скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Касаційними підставами для скасування або зміни рішень судів
першої та апеляційної інстанцій, відповідно до положень,
зазначених у ч.1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, можуть бути,
зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону,
неправильне застосування кримінального закону, невідповідність
призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
В частині застосування кримінального закону відносно ОСОБА_2,
на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про
необхідність кваліфікації дій засудженого за ст. 286 ч.1 КК
відповідає дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав
належну оцінку.
Iз змісту показань самого ОСОБА_2, які він давав і в ході
досудового слідства, і в судовому засіданні, видно, що він хоч і
не визнавав себе винуватим у вчиненні злочину, однак не
заперечував того, що був учасником цієї дорожньо-транспортної
пригоди. Також засуджений не заперечував, що йому було відомо про
те, що він рухається по другорядній дорозі, а під'їжджаючи до
перехрестя бачив дорожній знак "Дати дорогу".
Дані долученої до матеріалів справи постанови Єнакіївського
міського суду Донецької області від 18 вересня 2006 року указують,
що в ході розгляду матеріалу щодо притягнення водія ОСОБА_2 до
адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього
руху, що спричинило настання дорожньо-транспортної пригоди, він
також не заперечував факту вчинення цього правопорушення, у
зв'язку з чим на нього було накладено відповідне адміністративне
стягнення.
Після порушення кримінальної справи по факту ДТП, під час
першого допиту у якості підозрюваного, як убачається із змісту
протоколу від 11 грудня 2006 року, ОСОБА_2 указав, що він не знає
чи знаходився хто-небудь у автомобілі потерпілого, а оскільки не
бачив щоб хтось із нього виходив, то вважає, що пасажирів не було.
Надалі ОСОБА_2 продовжував стверджувати, що у автомобілі
Шевроле-Лачетті окрім водія ОСОБА_4 інших осіб не було.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні дав показання про те,
що у керованому ним автомобілі на передньому сидінні знаходилась
його мати ОСОБА_3, а позаду - молодший брат. На перехресті
автомобіль засудженого не пропустив його, у зв'язку з чим сталося
зіткнення, в результаті якого брат сильно злякався, а мати
вдарилась головою, тому до приїзду працівників ДАI вони залишили
місце подій і пішли додому.
При перевірці матеріалів справи встановлено, що аналогічного
змісту пояснення водій ОСОБА_4 давав як відразу після
дорожньо-транспортної пригоди, так і в ході всього досудового
слідства. Iз показаннями потерпілого ОСОБА_4 узгоджуються і
показання його матері - потерпілої ОСОБА_3
Достовірність показань потерпілих в суді також підтвердив
свідок ОСОБА_6, який як черговий патрульно-постової служби на
місці події здійснював оформлення дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно даних наявного у матеріалах справи висновку
автотехнічної експертизи № 6601/18 від 18 грудня 2006 року дії
водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам дорожнього знаку 2.1 "Дати
дорогу" та п. 16.11 Правил дорожнього руху України і знаходились у
причинному зв'язку із настанням цієї ДТП. При цьому водій ОСОБА_4
не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом виконання п.
12.3 ПДР України.
За змістом висновку експерта № 1016/352 від 04 грудня 2006
року виявлене у пасажира ОСОБА_3 тілесне ушкодження у виді струсу
головного мозку з розвитком вегето-судинної дистонії по
гіпертонічному типу, астенічного синдрому, виникло від дії тупих
предметів і відноситься до категорії середньої тяжкості.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши
зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку і цілком
обгрунтовано визнав недостовірними показання ОСОБА_2 стосовно
відсутності потерпілої ОСОБА_3 в автомобілі під час зіткнення,
розцінивши це як обраний засудженим спосіб захисту від
пред'явленого обвинувачення.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст. 286 ч.1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Питання призначення засудженому покарання правильно вирішено
судом першої інстанції згідно положень ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Також відповідає вимогам закону вирішення судом
питання застосування до ОСОБА_2 амністії.
Що стосується посилань захисника на неповноту і однобічність
судового слідства, а також невідповідність висновків суду першої
інстанції фактичним обставинам справи, то їх перевірка до
компетенції касаційного суду не відноситься. В той же час, зміст
долученої до справи ухвали апеляційного суду свідчить, що
аналогічного змісту посилання захисник наводив у своїй апеляції, і
вони перевірялись в апеляційній інстанції, але не знайшли свого
підтвердження, у зв'язку з чим в ухвалі апеляційного суду наведено
відповідні мотиви прийнятого рішення.
В ході перевірки не знайшли об'єктивного підтвердження доводи
захисника стосовно порушення судом першої інстанції положень КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, у тому числі під час складання вироку. Iнших
істотних порушень кримінально-процесуального закону, які
перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути
справу і постановити законний, обгрунтований вирок по справі не
встановлено.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1
щодо ОСОБА_2.
Судді:
Кліменко М.Р. Філатов В.М. Федченко О.С.