У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.,
суддів
Косарєва В.I., Пекного С.Д.
за участю прокурора
Микитенка О.П.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення
в с т а н о в и л а :
Вироком Бориславського міського суду Львівської області від 6
листопада 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
українця, гр-на України, раніше судимого,
останній раз 31.08.2004 р. за ст. 309 ч. 1, 309 ч. 2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі,
звільненого 28.11.2005 р. умовно-достроково
на 6 місяців 13 днів, засуджено :
- за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі;
- за ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 місяців арешту;
- за ст. 296 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки обмеження
волі, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно за
сукупністю злочинів визначено покарання - 5 років позбавлення
волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за
вчинення наступних злочинів.
Так, ОСОБА_1, якому постановою Сихівського районного суду м.
Львова від 28.11.2005 року встановлено адміністративний нагляд
строком на один рік, будучи попередженим про кримінальну
відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду і
несвоєчасне прибуття до обраного місця проживання, після
звільнення з місць позбавлення волі 01.12.2005 року умисно, без
поважних причин, не прибув у визначений триденний строк до
обраного місця проживання - квартиру АДРЕСА_1.
Крім цього, 23.12.2005 року біля 12 год., ОСОБА_1,
знаходячись в під'їзді будинку № 46 по вул. Коваліва в м.
Бориславі, напроти квартири НОМЕР_1, де проживає ОСОБА_2 відкрито
викрав в останнього мобільний телефон марки "SIEMENS MC-60"
вартістю 380 грн. та зарядний пристрій до нього вартістю 25 грн.,
а всього відкрито викрав чуже майна на загальну суму 405 грн.
В цей же час, там же, ОСОБА_1 умисно, безпричинно, з мотивів
явної неповаги до суспільства, став наносити удари ногами по
вхідних дверях квартири ОСОБА_2, висловлюючись при цьому в адресу
останнього нецензурною лайкою і припинив свої дії тільки після
того, як вибив в дверях одну "тафлю", в результаті чого в них
утворився отвір, спричинивши потерпілому майнову шкоду на суму 196
грн.
13 листопада 2007 року за апеляцією з доповненнями прокурора,
який затвердив обвинувальний висновок, Апеляційний суд Львівської
області постановив свій вирок, за яким вирок Бориславського
міського суду Львівської області від 06.11.2006 року щодо
ОСОБА_1 - змінив. Виключив з вироку суду засудження ОСОБА_1 за ч.
1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а провадження по справі в цій
частині закрив.
Цей же вирок в частині призначення ОСОБА_1 остаточного
покарання - скасував.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, до визначеного
вироком Бориславського міського суду Львівської області від
06.11.2006 року за ч. 2 ст. 186, 265, 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання - п'ять років позбавлення волі, частково приєднав не
відбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно
призначив ОСОБА_1 покарання - п'ять років один місяць позбавлення
волі.
У касаційній скарзі, як видно з її змісту, засуджений ОСОБА_1
просить скасувати вироки в частині засудження за ст. 186 ч. 2 та
ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, посилаючись на те, що цих злочинів
не вчиняв, а вирок постановлений на сфальсифікованих і
недостовірних доказах.
Крім того посилання на те, що в суді першої інстанції не
проводилася фіксація перебігу судового засідання за його
клопотанням та на те, що на досудовому слідстві до нього
застосовувалися недозволені методи ведення слідства.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку
без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої і апеляційної інстанції правильно встановили
фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст.
395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Висновки суду грунтуються на доказах детально викладених у
вироку.
Сам засуджений ОСОБА_1 на досудовому слідстві і в судовому
засіданні не заперечував факту встановлення щодо нього
адміністративного нагляду та того, що він після повернення з місць
позбавлення волі за вказаним ним місцем проживання на облік в
органи міліції у встановлений строк не став (т. 1, а.с. 17, 66, т.
2 а.с. 83).
Тому його доводи, що він цього злочину не вчиняв безпідставні
і спростовані, як його показаннями, так і сукупністю інших доказів
у справі, яким суд дав належну оцінку і зазначив у вироку.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вироки місцевого і
апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 186 ч. 2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
підлягають скасуванню, а справа - направленню
на новий судовий розгляд з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирок
суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
В порушення вимог названого закону та вимог ст. 22 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
суд обгрунтував свої висновки щодо наявності в
діях ОСОБА_1 відкритого заволодіння майном потерпілого на
суперечливих і непереконливих доказах у справі.
Так, суд в обгрунтування своїх висновків про відкрите
заволодіння ОСОБА_1 мобільним телефоном потерпілого послався на
показання самого потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3.
Проте, як видно із їх показань на досудовому слідстві і в
суді, вони підтвердили про те, що між потерпілим ОСОБА_2 і
дружиною засудженого - ОСОБА_4 існували боргові зобов'язання, які
виникли внаслідок того, що ОСОБА_5, одержавши від ОСОБА_4 гроші за
ремонт квартири, який він проводив, до кінця ремонт не зробив і
грошей не повернув. (т. 2, а.с. 4, 36, 37, 127).
Засуджений ОСОБА_1 як на досудовому слідстві так і в судовому
засіданні стверджував, що мобільний телефон у потерпілого він
забрав за те, що він не повертав борг його дружині (т. 2, а.с. 16,
22, 26, 70).
Крім того, про наявність боргових зобов'язань між ОСОБА_2 і
дружиною засудженого підтверджено постановою в.о. слідчого СВ
Бориславського МВ УМВСУ у Львівській області від 24 лютого 2006
року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за
ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, де вказані вищезазначені обставини
існування боргових зобов'язань. (т. 2, а.с. 48).
Колегія суддів вважає, що за таких обставин висновки суду про
те, що ОСОБА_1 відкрито викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон і
вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не
відповідають фактичним обставинам справи.
В порушення вимог п. 2 ст. 64 та ст. 334 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
суд не встановив і не вказав у вироку мотиву вчинення
ОСОБА_1 злочину, і зокрема, чи було заволодіння майном із користі
чи це було здійснено з метою примусити потерпілого віддати борг,
хоча це має істотне значення для правильної кваліфікації його дій.
Апеляційний суд, постановляючи свій вирок, не виправив
помилок суду першої інстанції, не дав обгрунтованої відповіді на
апеляцію ОСОБА_1, чим допустив порушення вимог ст. 367, 374 та ч.
2 ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Тому колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ст.
369 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вироки суду першої інстанції і
апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд.
При новому розгляді суду слід ретельно перевірити
обгрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, встановити мотив вчиненого ним злочину, перевірити
наявні у справі докази в їх сукупності, дати їм належну оцінку і в
залежності від встановленого прийняти законне і обгрунтоване
рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Бориславського міського суду Львівської області від 6
листопада 2006 року та вирок Апеляційного суду Львівської області
від 13 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині засудження за ч.
2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати, а справу направити на
новий судовий розгляд.
В решті названі судові рішення залишити без зміни.
судді:
Синявський О.Г. Косарєв В.I. Пекний С.Д.