Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.I.

суддів

Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.

за участю прокурора

Микитенка О.П.

та засудженого

ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційними поданням зі змінами заступника прокурора Донецької області, касаційними скаргами та доповненнями до них засудженого ОСОБА_1, захисника-адвоката ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 2 листопада 2007 року, яким засуджений

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженець м. Білозерське

Донецької області, раніше

судимий 11 червня 1996 року

Червоногвардійським районним судом

м. Макіївки Донецької області за ст. 94 КК України 1960 (2001-05) року на 7 років позбавлення волі,

звільнений із місць позбавлення волі 13 червня 2000 року

умовно-достроково на 3 роки 4 місяці 24 дні,

за пунктом 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на п'ятнадцять років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, пунктами 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на чотирнадцять років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі.

ОСОБА_1 засуджений за те, що будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, знову вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 та з метою приховати цей злочин скоїв замах на умисне вбивство ОСОБА_4.

Злочини вчинені за таких, як зазначено у вироку, обставин.

15 грудня 2006 року, приблизно о 2 годині, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних стосунків до своєї дружини - ОСОБА_5 безперешкодно зайшов у будинок АДРЕСА_1. З метою умисного вбивства ОСОБА_5 він пройшов у спальню, де спала ОСОБА_3 - сестра ОСОБА_5. Сподіваючись, що у ліжку спить ОСОБА_5 ОСОБА_1 закрив рукою рот ОСОБА_3 та наніс ножем удар у груди. Вважаючи, що вчинив убивство дружини, ОСОБА_1 намагався покинути місце події.

Однак, останній був затриманий батьком потерпілої - ОСОБА_4 Побоючись, що ОСОБА_6 може повідомити про вчинений ним (ОСОБА_1) злочин у правоохоронні органи, з метою приховання вчиненого ним убивства, ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, з метою позбавлення життя ОСОБА_4. ножем наніс тому удар у груди, однак злочинний умисел не був доведений до кінця з незалежних від його волі причин, оскільки сам потерпілий ОСОБА_4 зі своєю дружиною ОСОБА_7 вчинили активний опір, затримали ОСОБА_1, а потім вигнали його з будинку.

Незважаючи на кваліфіковану медичну допомогу та лікування, IНФОРМАЦIЯ_2 від заподіяного ОСОБА_1 проникаючого ножового поранення та наслідку цього поранення - тромбоемболії потерпіла померла.

У зміненому касаційному поданні прокурор просить вирок суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, виключити з обвинувачення по епізоду умисного вбивства ОСОБА_3 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) і вважати ОСОБА_1 засудженим за цим епізодом за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) . При цьому зазначає, що попередня судимість ОСОБА_1 за умисне вбивство погашена у встановленому законом порядку.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Зазначає, що умислу на вбивство у нього не було. Твердить, що стосовно нього застосовувалися недозволені методи слідства.

Захисник - адвокат ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії з п. 13 ч. 2 ст. 115, ст.ст. 15 ч. 2, 115 ч. 2 п.п. 9, 13 КК України (2341-14) на ст. 121 ч. 2 КК України (2341-14) та призначити покарання відповідно з санкцією цього закону. Зазначає, що умислу на вбивство потерпілих в ОСОБА_1 не було.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї касаційної скарги, думку прокурора, який підтримав зміни до касаційного подання, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи касаційних скарг та зміненого касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а змінене касаційне подання підлягає задоволенню.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, грунтуються на перевірених доказах, які є правильними і колегією суддів під сумнів не ставляться.

Сам ОСОБА_1 під час досудового слідства не заперечував факту нанесення ним ножових поранень ОСОБА_3 та ОСОБА_4, але твердив, що умислу на вчинення вбивств потерпілих у нього не було.

У судовому засіданні ОСОБА_1 також заперечував наявність у нього умислу на вбивства потерпілих. Зазначав, що спричинив ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження випадково, а її вбивство не вчиняв. Нанесення удару ножем ОСОБА_6 не пам'ятає.

Щодо безпосередніх обставин події злочину, то суд, як видно з мотивувальної частини вироку, робив свої висновки на показаннях ОСОБА_1 і тих даних, на які вказували під час допитів потерпілі та свідки.

Так, з показань допитаної під час досудового слідства потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1, приблизно о 3 годині, 15 грудня 2006 року, затуливши їй рукою рот, чимось ударив у лівий бік. Відчувши різкий біль, зрозуміла, що це був удар ножем. Звільнившись від руки ОСОБА_1, вона закричала. Після чого її батько почав боротися з ОСОБА_1 у якого в руці був ніж, останнього вона допомогла відібрати. У батька і в неї побачила кров та зробили одне одному перев'язку.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що вночі 15 грудня 2006 року, у них в будинку ОСОБА_1 наніс його дочці - ОСОБА_3 та йому удари ножем по тілу, внаслідок чого IНФОРМАЦIЯ_2 його донька ОСОБА_3 померла в лікарні, а йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_7 також показала в судовому засіданні про нанесення ОСОБА_1 ударів ножем спочатку її дочці ОСОБА_3, а потім чоловікові, внаслідок чого ОСОБА_3 померла в лікарні IНФОРМАЦIЯ_2, а ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Iз показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що від ОСОБА_10, друга ОСОБА_1, йому стало відомо, що перед вчиненням злочинів ОСОБА_1 взяв без дозволу в ОСОБА_10 ніж, яким були спричинені поранення ОСОБА_3 та її батьку.

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_10 підтвердив показання свідка ОСОБА_9

Iз даних висновку повторної судово-медичної експертизи вбачається, що між заподіяними ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_3 тяжкими тілесними ушкодженнями і наслідками, які настали - її смертю від тромбоемболії стовбура та великих гілок легеневої артерії зліва, є прямий причинний зв'язок.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_3 було заподіяно проникаюче колото-різане поранення грудної клітки зліва, яке є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент заподіяння.

Доводи засудженого та захисника про відсутність в ОСОБА_1 умислу на вбивство потерпілих є безпідставними, оскільки, як установлено судом, наносячи їм удари ножем зі значною силою у життєво-важливі органи - груди він усвідомлював можливість настання смерті ОСОБА_3. Дії ОСОБА_1 щодо ОСОБА_4. також були направлені на протиправне позбавлення життя останнього, з метою приховання першого злочину, однак свій злочинний намір ОСОБА_1 не зміг довести до кінця з незалежних від його волі причин, так як потерпілий і його дружина чинила активний опір.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ст. 15 ч. 2, ст. 115 ч. 2 п.п. 9, 13 КК України (2341-14) щодо потерпілого ОСОБА_4 є правильною і в колегії суддів сумнівів не викликає.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_1 за епізодом, пов'язному з умисним убивством ОСОБА_3 кваліфіковані судом за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) неправильно. Їх належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 108 КК України (2341-14) такими, що не мають судимості, визнаються неповнолітні, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

Iз матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше судимий в неповнолітньому віці - 11 червня 1996 року Червоногвардійським районним судом м. Макіївки Донецької області за ст. 94 КК України 1960 (2001-05) року на 7 (сім) років позбавлення волі та звільнений з місць позбавлення волі 13 червня 2000 року умовно-достроково на 3 роки 4 місяця 24 дні.

Відповідно до ч. 2 ст. 7-1 КК України 1960 (2001-05) року зазначений злочин є тяжким.

Умисне вбивство ОСОБА_3, ОСОБА_1 вчинив 15 грудня 2006 року, тобто після трьох років з дня відбуття покарання, а тому попередня судимість ОСОБА_1 погашена у встановленому законом порядку і його дії за зазначеним епізодом слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) .

З цієї ж підстави колегія суддів приходить до висновку про необхідність виключення з мотивувальної частини вироку обставини, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 - рецидив злочину.

Незважаючи на перекваліфікацію дій ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) колегія суддів, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного, обставини, яка обтяжує відповідальність - вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння, вважає за необхідне за вказаним законом призначити засудженому максимальне покарання та за сукупністю вчинених злочинів до позбавлення волі на максимальний строк.

Посилання у скарзі засудженого про застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства були предметом прокурорської перевірки, за результатами якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора задовольнити, а касаційні скарги засудженого О СОБА_1 та захисника - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 2 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з п. 13 ч. 2 ст. 115 на ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) і призначити йому за цим законом п'ятнадцять років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених зазначеною статтею цього Кодексу і ч. 2 ст. 15, п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , призначити ОСОБА_1 остаточне покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі.

У порядку ст. 395 КПК України (1001-05) виключити з мотивувальної частини вироку висновок суду про рецидив злочину, як про обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_1

У решті вирок залишити без зміни.