Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

Головуючого

Синявського О.Г.

суддів

Школярова В.Ф., Нікітіна Ю.I.

з участю прокурора

Парусова А.М.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 19 " лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Iвано-Франківської області на вирок Косівського районного суду Iвано-Франківської області від 19 лютого 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1

працюючий водієм Снятинського управління по експлуатації

газового господарства, не судимий,

засуджений:

- за ст.286 ч.2 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 2 роки виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням у дохід держави 20% заробітку щомісячно та з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки;

- за ст.135 ч.1 КК України (2341-14) із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) на 1 рік виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням у дохід держави 20% заробітку щомісячно.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) , шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 2 роки виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням у дохід держави 20% заробітку щомісячно з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

В апеляційному порядку вирок не розглядався.

ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що він 20 серпня 2006 року близько 19 години, рухаючись автомобілем ВАЗ-2107 по дорозі в с.Старі Кути Косівського району, порушив правила дорожнього руху, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2., яка рухалася по узбіччю в попутному напрямку, в результаті чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження. Крім того, ОСОБА_1., не дізнавшись про стан потерпілої, усвідомлюючи небезпеку її стану для життя та здоров'я, маючи можливість надати допомогу, втік із місця події.

У касаційному поданні прокурор посилається на зайву кваліфікацію діянь засудженого за ст.135 ч.1 КК України (2341-14) , оскільки потерпілій надали допомогу сторонні особи, усунувши небезпеку для її життя та здоров'я. Крім того, місцевий суд порушив положення ст.ст.57, 65 КК України (2341-14) , одночасно позбавивши засудженого, який працює водієм, права керувати транспортними засобами та призначивши йому покарання у виді виправних робіт за місцем роботи. А також прокурор вважає, що зазначені у вироку підстави для застосування ст.69 КК України (2341-14) не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого злочину. Прокурор просить скасувати вирок у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та надмірною м'якістю призначеного засудженому покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не підтримав касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

Відповідальність за ст.135 КК України (2341-14) настає у разі завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані та позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо, зокрема, винний сам поставив потерпілого у небезпечний для життя стан. Тобто диспозиція ч.1 ст.135 КК України (2341-14) містить декілька умов, необхідних для настання кримінальної відповідальності за цим Законом, зокрема потерпіла особа має перебувати в безпорадному та небезпечному для життя стані і бути позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження.

Як установлено судом, дорожньо-транспортна пригода з вини засудженого ОСОБА_1. сталася у серпні близько 19 години, поблизу магазину в населеному пункті, а свідки події відразу надали потерпілій допомогу.

Висновок місцевого суду про те, що потерпіла перебувала в безпорадному та небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, в обвинувальному вироку жодним чином не обгрунтований. Натомість у вироку зазначено, що ОСОБА_1. не дізнався про стан потерпілої та одночасно усвідомлював небезпечність для життя і здоров'я її стану.

Разом із тим, обов'язок водія у разі причетності його до дорожньо-транспортної пригоди негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу, а також у разі неможливості виконати зазначені дії - відвезти потерпілих до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, визначений у п.2.10 Правил дорожнього руху України, за порушення яких, за умови заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, настає кримінальна відповідальність за ч.1 ст.286 КК України (2341-14) , яка передбачає менш суворе покарання, ніж ст.135 КК України (2341-14) .

Отже, місцевий суд безпідставно визнав ОСОБА_1. винним за ч.1 ст.135 КК України (2341-14) , у зв'язку з чим вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа - закриттю за відсутністю в діянні складу злочину.

Стосовно тверджень прокурора про порушення судом положень ст.ст.57, 65 КК України (2341-14) при одночасному позбавленні засудженого, який працює водієм, права керувати транспортними засобами та призначенні йому покарання у виді виправних робіт за місцем роботи, колегія суддів виходить із того, що матеріалах справи немає даних про те, що за місцем роботи ОСОБА_1. у Снятинському управлінні по експлуатації газового господарства неможливо виконати обвинувальний вирок щодо нього. Натомість на а.с.105 міститься протокол загальних зборів колективу Снятинського управління по експлуатації газового господарства, в якому зафіксовано рішення колективу управління про взяття ОСОБА_1. на поруки. За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку в цій частині немає.

Міру покарання, обрану ОСОБА_1. за ч.2 ст.286 КК України (2341-14) із застосуванням положень ст.69 КК України (2341-14) , колегія суддів вважає справедливою та звертає увагу на те, що ОСОБА_1. добровільно відшкодував збитки потерпілій ОСОБА_2., яка подала до місцевого суду заяву про відсутність матеріальних чи моральних претензій до засудженого, а в судовому засіданні просила не позбавляти його волі.

Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України (1001-05) ,

у х в а л и л а :

касаційне подання першого заступника прокурора Iвано-Франківської області задовольнити частково.

Вирок Косівського районного суду Iвано-Франківської області від 19 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1у частині засудження його за ч.1 ст.135 КК України (2341-14) скасувати, а справу в цій частині закрити за відсутністю в діянні ОСОБА_1. складу злочину. Виключити з вироку посилання суду на ст.70 КК України (2341-14) і вважати ОСОБА_1. засудженим за ч.2 ст.286 КК України (2341-14) до покарання, визначеного місцевим судом. У решті вирок залишити без зміни.