Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Судові України у складі:

головуючого Паневіна В.О.,

суддів Коротких О.А. та Гриціва М.I.,

з участю прокурора Ковтун Н.Я.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 19 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2007 року,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця міста Києва, громадянина України, раніше судимого - 07 липня 2006 року за ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за:

- ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено покарання - позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків ОСОБА_2 призначено остаточне покарання -позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця та мешканця села Олександрівка Олександрійського району Кіровоградської області, такого, що згідно з ст. 89 КК України (2341-14) не має судимості,

засудженого за:

- ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 11 років, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

- п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_3 814 гривень та 50000 гривень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.

За вироком суду засуджених визнано винними в розбійному нападі та умисному вбивстві, які вони вчинили за таких обставин.

IНФОРМАЦIЯ_3 близько 20 години неподалік будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розпивали спиртні напої. Під завершення вони запропонували знайомому їм ОСОБА_4, який сидів разом з ними за одним столом, купити ще спиртного. Останній, пославшись на відсутність грошей, відмовив їм і відійшов від них. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не повірили йому й вирішили напасти на нього та із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я заволодіти його майном. З цією метою вони наздогнали ОСОБА_4, відвели його в безлюдний провулок біля перехрестя вулиць Чаадаєва та Луначарського, де ОСОБА_2, як особа, що раніше вчинила розбійний напад, завдав декілька ударів кулаком в обличчя, домагаючись при цьому грошей на спиртне. Оскільки ОСОБА_4 відмовився дати гроші й у відповідь на їх домагання брутально лаявся, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для реалізації свого корисливого мотиву задумали вбити його. Для цієї мети ОСОБА_1 приніс зі стола порожню пляшку з етикеткою горілки "Пшенична" й передав її ОСОБА_2, який відбив у ній дно, а шийку з нерівними гострими краями залишив у своїй правій руці. Далі ОСОБА_2 лівою рукою вдарив ОСОБА_4 у живіт, від чого той присів, а ОСОБА_1 фрагментом пляшки, який він вихопив у ОСОБА_2, завдав удар у задню-бокову поверхню шиї, від якого ОСОБА_4 впав на землю й почав кричати та проситися не вбивати його. Довершуючи задумане до кінця, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стали бити його ногами по голові, тулубу та інших частинах тіла до тих пір, поки той не перестав кричати. Тоді ОСОБА_2 фрагментом пляшки завдав удар у шию, а потім приставив її до тієї ж частини тіла й двічі зверху з силою надавив на неї. Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок великої колото-різаної рани шиї з розвитком крововтрати.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що розгляд справи проведено однобічно та упереджено, внаслідок чого суд дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що суд взяв до уваги показання лише одного ОСОБА_2 та проігнорував його свідчення, в яких він заперечив свою причетність до злочинів та вказав, що обмовив себе під дією фізичного та психічного насильства з боку працівників міліції. Просить вирок скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Ковтун Н.Я. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб підтверджуються зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами, які були оцінені судом у їх сукупності на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу всіх фактичних обставин справи.

Доводи касаційної скарги про непричетність засудженого ОСОБА_1 до цього злочину є безпідставними й спростовуються такими доказами.

Як убачається з матеріалів справи, під час досудового слідства та в процесі судового розгляду справи ОСОБА_1, попри різну інтерпретацію своєї причетності до злочину, у той же час дав по суті незмінні показання, які в сукупності свідчать про його спільну з ОСОБА_2 участь в умисному позбавленні життя ОСОБА_4 Зміст цих показань зводиться до таких обставин скоєння цього злочину.

ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були знайомі між собою, оскільки разом заробляли собі на прожиття вантажними роботами на овочевій базі. Ввечері IНФОРМАЦIЯ_3 після роботи вони та інші схожі до них працівниками розпивали спиртні неподалік будинку АДРЕСА_1. Близько 20 години за столиком залишилися ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 За розмовою вирішили придбати ще спиртного, яке мав купити ОСОБА_4 Але останній відмовився, почав лаятись брутальними словами й пішов від них. Поведінка останнього не сподобалася ОСОБА_2, який разом з ним зайшов у безлюдний провулок недалеко від місця вживання спиртного, й почав його бити. ОСОБА_1 пішов за ними, а потім на вимогу ОСОБА_2 приніс порожню пляшку з-під горілки. ОСОБА_2 відбив у ній дно, внаслідок чого у нього в руці залишилась її шийка з нерівними краями. ОСОБА_1 знав, що ОСОБА_2 почав бити ОСОБА_4 через те, що той не хотів дати гроші на спиртне, й бачив, як він після розбиття пляшки вдарив його рукою у живіт. ОСОБА_1 приєднався до побиття, й, вихопивши з рук ОСОБА_2 фрагмент пляшки, вдарив ним ОСОБА_4 у шию, від якого той упав на землю й почав кричати, вживаючи брутальні слова. Удвох вони розтягували йому руки від шиї, а потім, щоб він перестав кричати та лихословити, стали бити ногами по голові, тулубу та інших частинах тіла. Коли ОСОБА_4 стих, ОСОБА_2 взяв уламок пляшки й спочатку вдарив ним у шию, а потім приклав його до того ж місця й зверху двічі з силою натиснув ним на неї. Пересвідчившись у смерті ОСОБА_4, вони пішли з місця події.

Фактично аналогічного змісту показання висловив й засуджений ОСОБА_2

Про місце, час та спосіб скоєння вбивства засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розповіли та показали на місці події в ході проведення відтворення обстановки та обставин події (т. 1 а. с. 156-163, 168-173).

Суд визнав показання ОСОБА_1 достовірними й правильно обгрунтував ними обвинувальний вирок. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 сам добровільно погодився дати ці показання й до закінчення досудового слідства неодноразово та в присутності свого захисника й інших незацікавлених осіб висловлював їх. У матеріалах справи немає документальних чи медичних даних нелюдського поводження щодо нього з метою змусити обмовити себе. У судовому засіданні він не повідомляв про застосування до нього недозволених методів ведення слідства й не заявляв клопотань про їх перевірку. Тому, посилаючись на ці обставини, суд мотивовано визнав твердження скарги ОСОБА_1 про обмовляння себе під дією насильства з боку органів досудового слідства безпідставними.

Обгрунтовуючи винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у злочині, суд послався й на інші зібрані у справі докази, якими в сукупності з показаннями самих засуджених з необхідною достатністю підтверджується їхня участь у їх скоєнні.

Зокрема, про вчинення вбивства в проході між будинками поблизу перехрестя вулиць Луначарського та Чаадаєва з використанням пляшки з відбитим дном свідчать дані огляду місця події, під час якого було виявлено труп ОСОБА_4 з великою глибокою раною на шиї та іншими ушкодженнями, одяг якого був просочений кров'ю. Біля трупа та бетонного паркану виявлені уламки скла та шийку від пляшки з плямами крові, які за даними висновків судово-цитологічної експертизи можуть походити від убитого ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 13-26; т. 2 а. с. 36-42).

Про використання засудженими під час злочину порожньої пляшки ємністю 0,5 літра з етикеткою з написом назви горілки "Пшенична" свідчать встановлені медико-криміналістичною експертизою ознаки збігання виявлених на місці події уламків скла, які походять від цієї посудини, відповідність одного з країв шийки пляшки з краєм уламка скла, вилученого з рани шиї трупа ОСОБА_4 під час його огляду, а також виявлення в тій же рані мікроскалок подібного скла (т. 1 а. с. 45; т. 2 а. с. 22-29)

Те, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розпивали горілку неподалік будинку АДРЕСА_1 й під вечір залишилися утрьох за одним столиком свідчать показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перед тим у тому ж місці разом з ними теж розпивали спиртне.

Аналогічного змісту показання висловила й свідок ОСОБА_7, яка, окрім іншого, повідомила, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яких вона знала візуально, за одним столиком пили горілку.

Даними висновків судово-медичної експертизи підтверджується відповідність між обраним засудженими способом убивства і причиною смерті ОСОБА_4, характером ушкоджень, виявлених на трупі останнього, їх локалізацією та механізмом утворення.

Як встановлено експертизою, смерть ОСОБА_4 настала від колото-різаної рани шиї з ушкодженням м'яких тканин і судин, розташованих в цій частині тіла, що призвело до крововтрати. Виявлені на тілі велика колото-різана рана шиї з ушкодженням щитоподібного хряща та судин, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Встановлено також різані, забійні рани і синці на обличчі та нижній третині шиї, які утворилися від неодноразової дії відповідно колючо-ріжучого та тупого предметів (т. 2 а. с. 5-13).

Те, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 убили ОСОБА_4 свідчать дані виявлення на штанах ОСОБА_1 слідів крові, яка за висновками судово-імунологічної експертизи може походити від убитого (т. 1 а. с. 124; т. 2 а. с. 73-78, 163).

Згідно з даними висновків судово-психіатричних експертиз ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час скоєння злочину психічним захворюванням чи тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності не страждали. (т. 2 а. с. 110-114, 125-129). Зіставивши такі висновки експертизи з ознаками об'єктивної сторони поставленого в провину їм злочину, суд дійшов обгрунтованого висновку, що це діяння вони вчинили в стані осудності.

Предметно дослідивши вищезазначені докази в їх сукупності, суд дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в убивстві ОСОБА_4, який вони вчинили за попередньою змовою групою осіб, й правильно кваліфікував їх дії за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) .

Водночас, частково погоджуючись з доводами касаційної скарги, колегія суддів вважає, що суд дійшов хибного висновку про наявність у діях засуджених ознак інкримінованого їм розбійного нападу та умисного вбивства ОСОБА_4 з корисливих мотивів.

З показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що його брат ОСОБА_4, як і він, сирота, не мав постійного місця проживання та роботи; на життя заробляв випадковими заробітками на овочевій базі.

Те, що ОСОБА_4 не мав сталої роботи й жив в основному за гроші, отримані від виконання вантажних робіт на овочевій базі, повідомили й засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Зі слів останніх у день злочину їм не вдалося заробити грошей.

Як убачається з показань засуджених, поштовхом до побиття та вбивства ОСОБА_4 став не стільки намір збагатитися за рахунок майна останнього, якого, зважаючи на його майнове становище, у нього не було, як його відмова в брутальній формі купити їм спиртне.

Те, що вони хотіли лише купити ще горілки, свідчать їхні показання про її придбання та розпивання відразу після вбивства.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані про корисливу спрямованість дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Натомість є протилежні за значенням факти. Зокрема, під час огляду на місці події одягу ОСОБА_4 не було виявлено хара ктерних ознак, які б свідчили про обшукування засудженими вбитого.

За таких обставин з обвинувачення ОСОБА_1 підлягають виключенню як зайві ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) та кваліфікуюча ознака, передбачена п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) .

Оскільки встановлені обставини дають підстави прийняти позитивне рішення й на користь засудженого ОСОБА_2, який касаційної скарги не подавав, відповідно до вимог ст. 395 КПК (1001-05) аналогічній зміні підлягає й правова оцінка дій останнього.

Iнших порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, за яких вирок підлягав би зміні чи скасуванню, у тому числі з наведених в касаційні скарзі підстав, не встановлено.

Покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2призначено з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного та обставин, що впливають на відповідальність. Зокрема, обираючи покарання ОСОБА_1, суд зважив на його характеристику та несудимість. Але в той же час правильно врахував тяжкість, характер та наслідки вчиненого ним злочину. Обставиною, що обтяжує покарання, суд слушно визнав скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Посилаючись на ці дані, суд обгрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засуджених лише в умовах ізоляції від суспільства і правильно вказав, що їм слід обрати покарання в виді позбавлення волі.

Разом з тим, зважаючи на зменшення обсягу обвинувачення, колегія суддів вважає, що їм слід частково зменшити розмір покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2007 року змінити - виключити з обвинувачення засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) та кваліфікуючу ознаку, передбачену п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Пом'якшити покарання ОСОБА_2 та вважати його засудженим за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі ст. 71 КК України (2341-14) визначити ОСОБА_2 остаточне покарання - позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Пом'якшити покарання ОСОБА_1 та вважати його засудженим за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

У решті вирок залишити без зміни.