5-268км08 Про незаконне заволодіння чужим майном шляхом шахрайства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 19 " лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Iнгулецького районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 18 січня 2007 року, яким

IНФОРМАЦIЯ_1

громадянин України, не судимий,

визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.1, 186 ч.2 КК України (2341-14) .

За ст.190 ч.1 КК України (2341-14) звільнений від покарання на підставі п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №5 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" (va005700-04) .

За ст.186 ч.2 КК України (2341-14) призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.104, 75 КК України (2341-14) звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст.76 КК України (2341-14) зобов'язано ОСОБА_1. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання, роботи і навчання, а також періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. матеріальну шкоду в розмірі 1 130 грн., а в разі відсутності грошових коштів у ОСОБА_1. постановлено стягнути зазначену суму із законного представника - ОСОБА_3..

В апеляційному порядку вирок не розглядався.

ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що він 15 вересня 2006 року близько 18 год. у парку відпочинку по вул.Каткова в м.Кривий Ріг шляхом обману заволодів майном потерпілого ОСОБА_4. на суму 997 грн..

Повторно 8 жовтня 2006 року близько 15 год. біля залізничної станції "Iнгулець", маючи умисел на крадіжку чужого майна, забрав належний ОСОБА_2. велосипед, при якому знаходився мобільний телефон потерпілого, а коли був застигнутий потерпілим на місці злочину - відкрито заволодів майном ОСОБА_2. на суму 1 130 грн..

У касаційному поданні прокурор, у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону, просить вирок щодо ОСОБА_1. змінити в частині звільнення засудженого від покарання за злочин, передбачений ст.190 ч.1 КК України (2341-14) , та звільнити його від покарання за ч.1 ст.190 КК України (2341-14) на підставі ст.48 КК України (2341-14) і ст.7 КПК України (1001-05) , а в решті вирок залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Санкція ч.1 ст.190 КК України (2341-14) передбачає покарання у виді штрафу, виправних робіт або обмеження волі. Однак, виходячи з вимог ст.ст.61, 98 - 100 КК України (2341-14) , до ОСОБА_1., який скоїв злочин у неповнолітньому віці, і, як установлено судом, не працює та не має самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернуто стягнення, не можуть бути застосовані види покарання, що передбачені у санкції ч.1 ст.190 КК України (2341-14) .

Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" (va005700-04) , на яку місцевий суд послався, звільняючи ОСОБА_1. від покарання за ч.1 ст.190 КК України (2341-14) , роз'яснює, що коли санкцією закону, за яким засуджується неповнолітній, передбачено лише такі види покарання, які з огляду на вік підсудного чи його стан не можуть до нього застосовуватися, суд звільняє його від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру, або відповідно до ст.7 КПК України (1001-05) закриває справу і звільняє його від кримінальної відповідальності, або постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від покарання.

Стаття 7 КПК України (1001-05) встановлює порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки та надає суду право застосувати цей порядок у разі, якщо у справі є обставини, зазначені у ст.ст.48, 49, 74 КК України (2341-14) .

Обставини кримінальної справи відносно ОСОБА_1. не дають підстав застосувати положення ст.48 КК України (2341-14) , про що просить прокурор у поданні, або ст.ст.49, 74 КК України (2341-14) , а отже і ст.7 КПК України (1001-05) .

Натомість положення інших норм матеріального закону прямо забороняють, за відповідних умов, призначати неповнолітньому покарання у виді штрафу, виправних робіт, а також обмеження волі, про що цілком правильно зазначено як в оскаржуваному вироку, так і в поданні прокурора.

Крім того, як вірно зазначено у касаційному подані, звільнивши засудженого від покарання на підставі роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, місцевий суд порушив вимоги ст.65 КК України (2341-14) , згідно з якими, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України (2341-14) . Також, відповідно до ст.3 КК України (2341-14) , законодавство України про кримінальну відповідальність становить лише Кримінальний кодекс України (2341-14) .

Згідно зі ст.398 КПК України (1001-05) , неправильне застосування кримінального закону, зокрема незастосування кримінального закону, який підлягав застосуванню, є підставою для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови в касаційному порядку.

Таким чином, касаційне подання прокурора підлягає задоволенню частково: ОСОБА_1. підлягає звільненню від покарання за ч.1 ст.190 КК України (2341-14) на підставі ст.ст.61, 98, 99, 100 КК України (2341-14) та ст.398 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України (1001-05) ,

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Вирок Iнгулецького районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 18 січня 2007 року щодо ОСОБА_1змінити в частині підстав звільнення засудженого від покарання за злочин, передбачений ст.190 ч.1 КК України (2341-14) . Звільнити ОСОБА_1. від покарання за ч.1 ст.190 КК України (2341-14) на підставі ст.ст.61, 98 - 100 КК України (2341-14) та ст.398 КПК України (1001-05) . У решті вирок залишити без зміни.