Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 14 лютого 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи, та скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 червня 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого,

останній раз 25.10.2001 року Ковпаківським

районним судом м. Суми за ч. 3 ст. 185КК України на 3 роки позбавлення волі

з конфіскацією майна,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2006 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 8.03.2005 року, перебуваючи в нетверезому стані, шляхом вільного доступу викрав у магазині "Сонечко" сумочку потерпілої ОСОБА_2 з її майном на загальну суму 630 грн..

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та направлення справи на додаткове розслідування. Зазначається, що органи досудового слідства та суд не взяли до уваги те, що попередня судимість ОСОБА_1 не погашена, а тому його дії за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковано неправильно.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порущує питання про зміну судових рішень та просить пом'якшити йому покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання та просила залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання та скарги, колегія суддів вважає, що подання та скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині ґрунтуються як на показаннях самого засудженого, який повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, так і на інших доказах, досліджених судом у порядку ст. 299 КПК України.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в порядку ст. 299 КПК України, за згодою учасників судового розгляду, не досліджувалися докази щодо фактичних обставин справи.

Судом першої інстанції учасникам судового процесу, в тому числі і засудженому ОСОБА_1, було роз'яснено, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини, а тому його доводи, викладені у скарзі, не можна вважати обґрунтованими.

Посилання у поданні на те, що судом першої інстанції неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України і йому призначено занадто м'яке покарання, оскільки не було враховано, що його передня судимість не погашена безпідставні.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції правильно розглянув справу щодо ОСОБА_1 в межах пред'явленого йому обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК України. Прокурор, який брав участь у розгляді справи, також підтримав обвинувачення та просив суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, Призначене покарання ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав вважати, що покарання є занадто м'яким і внаслідок цього несправедливим не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення слід залишити без зміни, оскільки вони є законними і обгрунтованими.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи, та касаційну скаргу ОСОБА_1. залишити без задоволення.

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 18 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.