Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 14 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік, а також покладено обов'язки, передбачені п.п.2, 3 ч.1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь КУ "МКЛ№2" м.Кривого Рогу 1616,78 грн., на користь ОСОБА_2 3887,55 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено: збільшено стягнення із засудженого на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди до 4968,48 грн. і моральної шкоди до 20000 грн. З мотивувальної частини вироку виключено вказівку про наявність у засудженого двох неповнолітніх дітей. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 11 вересня 2005 року о 19 год. 25 хв., керуючи автомобілем ВАЗ 21099 і рухаючись по вул.Бикова в напрямку вул.Балакіна у м.Кривому Розі, порушив п.1.5, п.2.3 пп."б", п.10.1, п.10.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого сталася ДТП, у результаті якої водій мотоцикла "ЯВА 350" ОСОБА_2, який також порушив ПДР, застосував екстрене гальмування та не впорався з керуванням свого транспортного засобу, впав і травмувався, отримавши тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що цим рішенням безпідставно змінено вирок у частині вирішення цивільного позову. Вважає, що, збільшуючи розмір суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілого, апеляційний суд не врахував відсутність його вини у ДТП та матеріальне становище.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Висновок про винність ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що потягло заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, грунтується на зібраних по справі доказах, зокрема, протоколах огляду місця ДТП, огляду і перевірки технічного стану транспортних засобів, висновку судово-медичної експертизи про характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_2, сукупності інших доказів, яким суд дав належну оцінку і поклав в основу вироку.

За таких обставин, посилання засудженого на те, що апеляційний суд не взяв до уваги відсутність його вини у ДТП, непереконливі.

Рішення суду апеляційної інстанції про необхідність зміни вироку в частині вирішення цивільного позову є правильним і належно мотивовано в ухвалі.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 1166 ЦК України витрати на лікування потерпілого мають бути відшкодовані винною особою в повному обсязі. Оскільки рішення суду першої інстанції не відповідало цим вимогам, а мотивів щодо часткового задоволення цивільного позову у цій частині не було наведено, то апеляційний суд правильно ухвалив стягнути з засудженого повну суму на відшкодування понесених потерпілим витрат на лікування.

Рішення про необхідність збільшення розміру на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого належно мотивовано в ухвалі апеляційного суду, який обґрунтовано взяв до уваги доводи потерпілого про його моральні страждання, встановлення інвалідності, що вплинуло на його працездатність, позицію засудженого, який з моменту ДТП не цікавився становищем потерпілого і будь-яких заходів на його покращення не вживав. Разом з тим, апеляційний суд збільшив суму на відшкодування моральної шкоди у розмірі меншому, ніж був заявлений у цивільному позові потерпілого. Таким чином, приймаючи рішення, апеляційний суд виходив з принципів розумності і справедливості.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1