Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України в складі :

Пилипчука П.П. - головуючого, Волкова О.Ф., Пінчука М.Г.,

за участю прокурора Коломойцева В.Д., засудженого ОСОБА_1. та його захисника - адвоката ОСОБА_2., розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок військового суду Дніпропетровського гарнізону від 26 квітня 2007 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 3 липня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком військового суду Дніпропетровського гарнізону від 26 квітня 2007 року колишнього військовослужбовця військової частини Д0140,

ОСОБА_1, який народився IНФОРМАЦIЯ_1 в с. Зарічне Тростянецького району Сумської області, має вищу освіту, одруженого, раніше не судимого, на військовій службі з липня 1997 року по березень 2004 року,

визнано винним у застосуванні насильства щодо підлеглого, що спричинило тяжкі наслідки, та в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 3 ст. 424 КК України (2341-14) , та із застосуванням статей 69, 61 КК України (2341-14) засуджено до обмеження волі строком на 3 роки, з позбавленням на підставі ст. 54 КК України (2341-14) військового звання "старший лейтенант". Крім того, судом задоволено у повному обсязі цивільні позови військового прокурора Дніпропетровського гарнізону про стягнення із засудженого на користь Верхньодніпровської ЦРЛ 166 гривень 43 коп. та на користь військової частини А 4615 199 гривень 60 коп. на відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2

Згідно з вироком, 2 серпня 2003 року близько 22 години ОСОБА_1, виконуючи обов'язки чергового контрольно-пропускного пункту №2 військової частини Д0140, поблизу приміщення КПП, виявляючи незадоволення ставленням днювального ОСОБА_2 до виконання його вказівок та реакцією на зауваження, завдав останньому декілька ударів кулаком в живіт та груди, заподіявши потерпілому закриту тупу травму черевної порожнини з розривом капсули і тканин селезінки, гематомою в області хвоста підшлункової залози та зачеревної порожнини, яка за критерієм небезпечності для життя у момент заподіяння є тяжким тілесним ушкодженням.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись з постановленими по справі судовими рішеннями, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати у зв'язку з їх незаконністю та необгрунтованістю, допущеним під час досудового і судового слідства та при постановленні вироку істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, однобічністю і неповнотою судового слідства, а кримінальну справу просить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (1001-05) у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Волкова О.Ф., пояснення засудженого ОСОБА_1., який в доповнення до викладених у касаційній скарзі вимог просив направити справу на новий апеляційний розгляд, та пояснення захисника засудженого адвоката ОСОБА_2., який підтримав доводи касаційної скарги свого підзахисного, думку прокурора Коломойцева В.Д., який просив залишити постановлені по справі судові рішення без змін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статей 383, 398 КПК України (1001-05) вироки місцевих судів та ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, можуть бути скасовані або змінені касаційним судом з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Судом об'єктивно, повно і всебічно встановлено обставини справи та правильно кваліфіковано злочинні дії засудженого. Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину грунтується на сукупності зібраних по справі, безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, оцінка яких судом проведена згідно з вимогами статей 67, 323 КПК України (1001-05) . У мотивувальній частині вироку суду висновки щодо оцінки доказів з точки зору їх достовірності та достатності для прийняття рішення по справі викладені з належною повнотою, як і мотиви, з яких судом відкинуті докази на підтвердження позиції захисту.

Обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2. встановлені судом під час судового розгляду, проведеного у повній відповідності до вимог процесуального законодавства. Перевірка ж відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи у суді касаційної інстанції не здійснюється.

Iстотного порушення кримінально-процесуального закону при розгляді даної справи або неправильного застосування кримінального закону судом касаційної інстанції не виявлено.

Як вбачається з вироку суду та матеріалів справи, призначаючи ОСОБА_1. покарання, суд врахував, як того і вимагає кримінальний закон, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, якими суд визнав виключно позитивні службові характеристики з місць служби у Збройних Силах України та органах внутрішніх справ, наявність на утриманні дитини 2001 року народження, яка потребує постійного медичного нагляду і лікування у зв'язку з рядом захворювань. В зв'язку з цим суд відповідно до вимог кримінального закону прийшов до висновку про можливість застосування статті 69 КК України (2341-14) та призначення засудженому покарання у виді обмеження волі, яке є необхідним та достатнім для виправлення засудженого.

Оскільки наявні по справі обставини, які пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України, враховуючи позитивні відомості про особу засудженого, дійшла висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і вважає за необхідне вирок суду в частині призначення покарання змінити, застосувавши ст. 75 КК України (2341-14) та звільнивши ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись статтями 394, 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок військового суду Дніпропетровського гарнізону від 26 квітня 2007 року та ухвалу військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 3 липня 2007 року в частині призначення засудженому покарання змінити.

ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки - звільнити з випробуванням, встановити іспитовий строк в 2 роки.

В решті вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.