Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Кліменко М.Р. і Коротких О.А.,

за участю прокурора

Сухарєва О.М.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

встановила:

зазначеним вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

раніше судимого 18.10.2006 року за ч.2 ст.15 і ч.3 ст.185 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,-

- засуджено за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.71 КК України (2341-14) до покарання за цим вироком повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 18.10.2006 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ст.104 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та згідно зі ст. 105 КК України (2341-14) до нього застосовано примусові заходи виховного характеру у виді застереження і передачі під нагляд батьків.

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2,

раніше не судимого,-

- засуджено за ч.3 ст.185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 104 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і згідно зі ст. 105 КК України (2341-14) до нього застосовано примусові заходи виховного характеру у виді застереження та передачі під нагляд батьків.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 12.02.2007 року за попередньою змовою, а ОСОБА_1 повторно, з метою викрадення чужого майна незаконно проникли у приміщення житлового будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрали належне ОСОБА_3 майно на суму 3198 грн.85 коп..

У апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України стверджує, що у суду не було підстав для застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 примусових заходів виховного характеру згідно зі ст. 105 КК України (2341-14) . Окрім того, зазначає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням вимог ст.104 КК України (2341-14) не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (2341-14) , у касаційному поданні не заперечується.

Разом з тим, вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що суд при призначенні неповнолітнім ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання неправильно застосував кримінальний закон.

Відповідно до вимог ст.ст. 104, 105 КК України (2341-14) суд при встановленні винуватості неповнолітніх у вчиненні злочину, за наявності до того передбачених законом підстав, вправі призначити засудженим покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням (ст.104 КК) або звільнити їх від призначеного покарання із застосуванням до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру (ст.105 КК).

Одночасне застосування як звільнення від відбування покарання з випробуванням, так і звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру законом не передбачено. На це не звернув уваги суд, прийнявши у вироку щодо засуджених одночасно обидва зазначених рішення.

Крім того, відповідно до положень ст.ст. 97, 105 КК України (2341-14) примусові заходи виховного характеру можна застосовувати лише до неповнолітнього, який у віці від 14 до 18 років учинив злочин невеликої або середньої тяжкості.

Однак злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) , за вчинення якого було засуджено ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно з вимогами ст. 12 КК України (2341-14) відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому суд не вправі був застосовувати до засуджених ст. 105 КК України (2341-14) та звільняти їх від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, про що обгрунтовано зазначено в касаційному поданні прокурора.

Окрім того, згідно з вимогами ст. ст. 71, 75, 78 КК України (2341-14) , в разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.ст. 75, 104 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов'язаний до покарання за знову вчинений злочин повністю чи частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком та визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, а не застосовувати повторно звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Усупереч цим вимогам суд повторно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Унаслідок безпідставного застосування щодо ОСОБА_1 ст. 104 КК України (2341-14) йому призначено невиправдано м'яке покарання, про що також правильно зазначено в касаційному поданні прокурора.

Ураховуючи викладене, вирок суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням щодо них кримінального закону і м'якістю призначеного ОСОБА_1 на підставі ст. 104 КК України (2341-14) покарання з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді суду належить розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти по справі законне та обгрунтоване рішення.

При цьому колегія суддів звертає увагу на необхідність правильного встановлення анкетних даних ОСОБА_1 (дати його народження).

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.