У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого
Міщенка С.М.
суддів
Вус С.М., Глоса Л.Ф.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві "12" лютого 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Запорізької області на вирок Енергодарського міського
суду Запорізької області від 10 серпня 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця м. Запоріжжя, мешканця
с. Велика Знам'янка Кам'янець-Дніпровського
району Запорізької області,
раніше не судимого -
за ч.2 ст. 367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення волі на
2 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських
функцій, на 2 роки, без штрафу.
Відповідно до ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1
рік.
На ОСОБА_1 покладено обов'язки: періодично з'являтися на
реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи; не виїжджати
за межі України без дозволу цих органів; повідомляти органи
кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та
роботи.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він, працюючи директором ТОВ
"Дікон-Ен", будучи службовою особою, в період з 1 квітня по 31
грудня 2005 року не виконав належним чином свої службові обов'язки
через несумлінне ставлення до них, внаслідок чого ТОВ "Дікон-Ен"
ухилилося від сплати податків в особливо великих розмірах.
У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи
тим, що суд, всупереч вимогам ст. 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та п.
9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003. р.
"Про практику призначення судами кримінального покарання" звільнив
засудженого від відбування додаткового покарання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що
воно не підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні
інкримінованого йому злочину, за обставин, викладених у вироку,
підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому
засіданні доказів і не оспорюється у касаційному поданні.
Кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст.367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною і також не оспорюється.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які
б тягли скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, по
справі не встановлено.
Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_1 покарання, суд
прийшов до висновку про можливість звільнення його від відбування
основного покарання на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і про
необхідність застосування додаткового покарання у виді позбавлення
права займати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських
функцій.
У ч.1 ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
чітко визначені види
покарань, від яких особа може бути звільнена з випробуванням, і
позбавлення права займатися певною діяльністю до кола цих покарань
не входить. У той же час, до засудженого у відповідності з
вимогами ст.77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
обгрунтовано застосовано
додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади,
пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або
адміністративно- господарських функцій.
Сумніви прокурора щодо можливості реального виконання
додаткового покарання при застосуванні ст.75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
суд може усувати в порядку виконання вироку,
відповідно до ст.409 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з
повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
Верховного Суду України -
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційного подання заступника
прокурора Запорізької області .
Судді:
Міщенко С.М. Вус С.М. Глос Л.Ф.