Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Федченка О.С.,

суддів Таран Т.С. та Гриціва М.I.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 12 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

встановила:

вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2007 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2007 року,

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця міста Кривого Рогу, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України (2341-14) до штрафу розмірі 850 гривень.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 20 травня 2006 року близько 16 години неподалік будинку АДРЕСА_1 на грунті особистих неприязних стосунків ударом руки умисно заподіяв ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на наявність у справі даних про необережне заподіяння ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, за яке кримінальна відповідальність не настає, просить судові рішення скасувати та закрити справу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі засудженого доводи, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення скарги.

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень за наведених у вироку обставин відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Зокрема, із показань самого засудженого видно, що між ним та ОСОБА_2 склалися особисті неприязні стосунки, через те, що вона як квартальний уповноважений у неприймальний день відмовилася видати потрібну йому довідку. У день злочину, випадково побачивши її на вулиці, він першим підійшов до неї й почав з'ясовувати стосунки.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що, коли вона йшла по вулиці, засуджений на своєму автомобілі відтіснив її до паркану, потім вийшов з машини й за те, що вона відмовилась видати йому довідку, декілька раз вдарив рукою по обличчю та передпліччю.

Те, що виявлені на тілі потерпілої ушкодження могли утворитися за описаних нею обставин, підтверджується даними висновків судово-медичної експертизи.

Оцінивши наведені докази в сукупності, суд дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_1 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень.

Твердження засудженого про необережне спричинення цих ушкоджень були предметом ретельного розгляду суду першої інстанції, який, посилаючись на аналіз зібраних у справі доказів, аргументовано визнав їх безпідставними. Аналогічним чином ті ж доводи були перевірені й судом апеляційної інстанції, який, погоджуючись з висновками суду, мотивовано визнав їх необгрунтованими.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законний вирок, не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.