У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
 
     Федченка О.С.
 
     суддів
 
     Гриціва М.I. і Таран Т.С.
 
     розглянула в судовому засіданні в м.Києві 12 лютого 2008 року
кримінальну справу за касаційною  скаргою  засудженої  ОСОБА_1  на
вирок  Залізничного  районного   суду   м.Сімферополя   Автономної
Республіки Крим від 20 березня 2007 року.
 
     Цим вироком
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1,  уродженка  с.М.Олександрівське  Віньковецького
району  Хмельницької  області,  жителька  м.Євпаторії   Автономної
Республіки Крим, така, що судимості не має,
 
     засуджена за ч.1 ст.358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          до  штрафу  у
розмірі 680 гривень; за  ч.3  ст.358  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          до
штрафу у розмірі 510 гривень.
 
     На підставі ст.70 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          шляхом  поглинення
менш суворого  покарання  більш  суворим  їй  остаточно  визначено
покарання у виді штрафу у розмірі 680 гривень.
 
     Постановою Апеляційного суду Автономної Республіки  Крим  від
11 травня 2007 року у прийнятті  до  розгляду  апеляційної  скарги
ОСОБА_1 відмовлено з тих підстав, що в апеляції  вона  оскаржувала
фактичні обставини справи, докази щодо яких при судовому  розгляді
справи не досліджувались в порядку, передбаченому ч.3  ст.299  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
 
     За вироком суду ОСОБА_1 визнана винуватою  у  тому,  що  вона
знайшовши пенсійне посвідчення НОМЕР_1 на ім'я  ОСОБА_2  підробила
його шляхом внесення змін до нього, а саме -  замінила  фотографію
на власну, на полях якої власноручно домалювала фрагмент печатки з
метою його подальшого  використання  для  безоплатного  проїзду  в
електропоїздах приміського сполучення.
 
     18 грудня 2006 року близько 11 годині 20 хвилин ОСОБА_1,  яка
не була пенсіонером за  віком,  з  метою  безоплатного  проїзду  в
електропоїзді   пред'явила   до    каси    залізничного    вокзалу
ст.Сімферопіль підроблене посвідчення НОМЕР_1 на ім'я  ОСОБА_2  зі
своєю фотографією і отримала квиток  для  безоплатного  проїзду  в
електропоїзді   приміського    сполучення    АУ    №0762932    від
ст.Сімферопіль до  ст.Євпаторія.  Підроблене  посвідчення  НОМЕР_1
було вилучено у неї у той же день працівниками  лінійного  відділу
міліції на ст.Сімферопіль.
 
     У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 зазначає,  що  висновки
суду, викладені у вироку,  не  відповідають  фактичним  обставинам
справи, її винність у вчиненні злочинів, передбачених  ч.1  ст.358
та ч.3 ст.358 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          не  доведена.  Вважає,  що
Апеляційний суд Автономної Республіки Крим необгрунтовано відмовив
їй у прийнятті  до  розгляду  апеляційної  скарги.  Вину  вона  не
визнавала, згоди на дослідження доказів в обмеженому  об'ємі  вона
на давала і вимоги ст.299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
          їй  роз'ясненні
не були. З цих підстав просить вирок суду щодо  неї  скасувати,  а
справу закрити.
 
     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
підстави для її задоволення відсутні.
 
     Як  убачається  з  матеріалів  справи,  під  час   досудового
слідства та судового розгляду  справи,  ОСОБА_1  повністю  визнала
себе винуватою у вчиненні злочину і 20.03.2007 року звернулась  до
суду з заявою про те, що немає потреби  досліджувати  докази  щодо
фактичних обставин вчинення злочину і розміру  цивільного  позову,
зазначила також, що зміст ст.299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  в  тому
числі і те, що вона буде позбавлена права оскаржувати ці обставини
в  апеляційному  порядку,  їй  роз'яснено.  В  судовому  засіданні
ОСОБА_1 також визнала себе винуватою і  підтвердила  свою  позицію
щодо порядку дослідження доказів у справі.
 
     Виходячи з повного визнання ОСОБА_1 вини та беручи до  уваги,
що  учасники  судового  розгляду,  у  тому  числі  засуджена,   не
оспорювали доказів стосовно фактичних обставин  вчинення  злочину,
місцевий суд, розcяснивши їм  суть  положень  ст.299  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , розглянув справу за цією процедурою.  Порушень  вимог
ст.299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         при розгляді  справи  щодо  ОСОБА_1
суд не допустив.
 
     Відповідно до ч.1 ст.398 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          касаційний
суд  не  перевіряє  вироки  місцевих  судів  щодо   неповноти   та
однобічності судового  слідства,  невідповідності  висновків  суду
фактичним      обставинам      справи.      Оскільки      порушень
кримінально-процесуального  закону  при   провадженні   досудового
слідства та судового розгляду справи, які  б  ставили  під  сумнів
законність та обгрунтованість постановленого щодо  ОСОБА_1  вироку
суду, не виявлено, то колегія суддів виходить з обставин  вчинення
злочину ОСОБА_1, установлених судом.
 
     Враховуючи наведене, колегія суддів  вважає  необгрунтованими
доводи  касаційної  скарги  засудженої  ОСОБА_1  про  те,  що   її
винуватість у вчиненні злочинів не  доведено,  а  апеляційний  суд
безпідставно відмовив  їй  у  прийнятті  до  розгляду  апеляційної
скарги з цих підстав.
 
     Призначене ОСОБА_1  покарання  відповідає  вимогам  ст.65  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        . Суд врахував як ступінь тяжкості вчинених нею
злочинів,  так  і  дані  про  її  особу,  а  також  обставини,  що
пом'якшують покарання. Воно  є  необхідним  та  достатнім  для  її
виправлення і попередження нових злочинів.
 
     Колегія суддів не убачає підстав для скасування постановлених
щодо ОСОБА_1 судових рішень.
 
     Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів,
 
                         У Х В А Л И Л А:
 
     касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.
                           С У Д Д I :
 
     Федченко О.С. Гриців М.I. Таран Т.С.