У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора
Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 14 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянин України, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч. 3 ст. 309 КК України (2341-14)
на п'ять років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 310 КК України (2341-14)
на два роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України (2341-14)
за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 75 КК України (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області 564 грн 93 коп. судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової падати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 14 листопада 2006 року в порядку ст. 365 КПК України (1001-05)
вирок щодо ОСОБА_1 у частині його засудження за ч. 3 ст. 309 КК України (2341-14)
скасовано з закриттям провадження на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05)
за відсутністю в його діях складу злочину. Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 310 КК України (2341-14)
на два роки обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України (2341-14)
звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.
У решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він у травні 2004 року на своїй присадибній ділянці АДРЕСА_1 незаконно посіяв і вирощував до листопада 2004 року 15 кущів конопель.
Крім того, ОСОБА_1 був визнаний винним та засуджений і за те, що він на початку листопада 2004 року із зазначених кущів конопель зібрав 38 стебел рослин, які, як наркотичний засіб, без мети збуту зберігав на горищі власного господарства.
11 листопада 2004 року в помешканні ОСОБА_1 за вказаною адресою працівниками міліції були виявлені і вилучені вказані стебла конопель в напівсухому стані загальною масою 37,3 кг, які є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (маріхуаною) загальною вагою у висушеному виді 14165 гр.
У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, вказуючи на вчинення засудженим тяжкого злочину, велику кількість вилученого в нього наркотичного засобу. Вважає, що апеляційний суд не взяв до уваги наявні в справі докази та дійшов необгрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України (2341-14)
.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Апеляційний суд вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 309 КК України (2341-14)
скасував, а провадження в справі закрив за відсутністю в його діях складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05)
.
В ухвалі апеляційним судом зазначено, що доводи засудженого ОСОБА_1 про вирощування ним конопель як засобу боротьби зі шкідниками, а не для використання саме як наркотичного засобу, ніким не спростовано і доказів його вини у незаконному придбанні і зберіганні наркотичних засобів без мети збуту в справі не здобуто.
На обгрунтування висновку про відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч. 3 КК України (2341-14)
, апеляційний суд послався, зокрема, на показання засудженого ОСОБА_1 на досудовому слідстві та в суді.
Однак, такий висновок апеляційного суду є таким, що не грунтується на зібраних у справі доказах.
При проведенні очної ставки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 свідок ОСОБА_3 показав, що на присадибній ділянці виростив кілька рослин конопель, на початку листопада 2004 року їх зрізав та повісив на горище, щоб їх висушити. Також пояснив, що коноплі вирощував для власних потреб, мети її збуту не мав, а також він знав, що коноплі є наркотичним засобом, вирощування якої законом заборонено.
Аналогічні показання ОСОБА_1 давав під час його допиту як підозрюваного, і лише допитаний як обвинувачений, він вказав на вирощування конопель на присадибній ділянці для господарських потреб, конкретизувавши, що мав намір використати висушені рослини.
Наведені показання ОСОБА_1 про вирощування ним наркотичного засобу для боротьби зі шкідниками з посиланням на довідник "Стародавні способи догляду за садом, городом" ( видавництво"Світ", 1995 року випуску) є безпідставними.
Так, за даними цього довідника (16 і 24 сторінки), долученого до матеріалів справи, на який посилався засуджений в судовому засіданні апеляційного суду, видно, що для боротьби з колорадським жуком зазначене видання рекомендує застосовувати відвар свіжої рослини у фазі цвітіння, а не висушеної коноплі, про що стверджував ОСОБА_1
Крім того, апеляційний суд, зазначивши в ухвалі про відсутність у засудженого прямого умислу на незаконне зберігання наркотичного засобу без мети його збуту, не взяв до уваги роз'яснення, яке міститься в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26.04.2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів" (v0004700-02)
.
Відповідно до п. 3 цієї постанови під зберіганням наркотичних засобів потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у володінні винного (він може тримати їх при собі, в будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості.
Мотивування апеляційного суду в ухвалі як на обставини, що свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу даного злочину, тим, що в матеріалах справи відсутні дані про вживання наркотичних засобів членами родини засудженого, а також органом досудового слідства і судом не здобуто доказів застосування ОСОБА_1 конопель, не є беззаперечним, оскільки такі обставини не є предметом доказування в справі, яку було порушено за незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом було допущено неправильне застосування кримінального закону, що обмовило прийняття ним судового рішення про скасування вироку місцевого суду в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 309 ч. 3 КК України (2341-14)
із закриттям кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України (1001-05)
, яке не може бути визнано законним і обгрунтованим.
Відповідно до ст. 398 КПК України (1001-05)
неправильне застосування кримінального закону є підставою для скасування ухваленого апеляційним судом щодо ОСОБА_1 судового рішення і направлення справи на новий апеляційний розгляд.
При новому апеляційному розгляді мають бути перевірені відповідно до вимог закону доводи апеляції прокурора, які є аналогічними доводам касаційного подання, та прийнято законне і обгрунтоване судове рішення.
Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України (1001-05)
, колегія суддівухвалила:
касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 14 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд.
С у д д і:
С.М. Міщенко
Л.Ф. Глос
Ю.М. Кармазін
|
|