У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора
Кравченко Є.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в
інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Хмельницького
міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2007 року і
ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Хмельницької області від 20 березня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянин України, несудимий,
засуджений:
- за ст. 298 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
обмеження волі;
- за ст. 185 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки
позбавлення волі;
- за ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два
роки позбавлення волі;
- за ст. 309 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2
визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на
два роки три місяці.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_2,
громадянин України, несудимий,
засуджений:
- за ст. 298 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
обмеження волі;
- за ст. 185 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки три
місяці позбавлення волі;
- за ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на два
роки позбавлення волі;
- за ст. 190 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_3
визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на
два роки шість місяців.
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_3,
громадянин України, несудимий,
засуджений за ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на
один рік.
ОСОБА_5,
IНФОРМАЦIЯ_4,
громадянин України, несудимий,
засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_5 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на
один рік.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4
на користь ОСОБА_6 16000 грн і з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при
УМВСУ в Хмельницькій області 141 грн 23 коп судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Хмельницької області від 20 березня 2007 року
вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_5
засуджено за вчинення таких злочинів.
24 червня 2006 року приблизно о 14-ій год. 30 хв. ОСОБА_3
знаходячись в мікрорайоні Озерна по вул. П. Мирного в м.
Хмельницькому, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_7
заволодів його мобільним телефоном "Нокія 6103" із комплектуючими
до нього загальною вартістю 1158 грн, заподіявши йому майнову
шкоду на вказану суму.
26 травня 2006 року о 12-ій год. 35 хв. ОСОБА_2 зберігав і
перевозив у автомобілі "ЗАЗ-110307" поліетиленовий пакет з
особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (висушеною
маріхуаною) вагою 90,1 гр., який 25 травня 2006 року знайшов
поблизу кіоску на території Летичівського автовокзалу Хмельницької
області.
У ніч з 4 на 5 травня 2006 року поблизу Голенищівської
загальноосвітньої школи по вул. Центральній у с. Голенищево
Летичівського району Хмельницької області ОСОБА_3 і ОСОБА_2, діючи
за попередньою змовою, за допомогою молотка зірвали з пам'ятника
воїнам, який віднесено до реєстру пам'яток історії та культури,
алюмінієві меморіальні плити з викарбуваними прізвищами, іменами,
по-батькові загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни воїнів,
зруйнувавши його. Демонтовані плити ОСОБА_3 і ОСОБА_2 таємно
викрали, заподіявши Голенищівській сільській раді майнову шкоду на
загальну суму 6021 грн.
21 червня 2006 року приблизно о 02-ій год. поблизу будинку
АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 розбили вікно в автомобілі
"ВАЗ 21099", що належав ОСОБА_6, і намагались викрасти із його
салону майно на загальну суму 8600 грн, але свій намір до кінця не
довели з незалежних від їх волі причин, заподіявши потерпілому
майнову шкоду на суму 21250 грн.
08 липня 2006 року приблизно о 11-ій год. ОСОБА_3 за
попередньою змовою з ОСОБА_5 поблизу будинку АДРЕСА_2 із салону
автомобіля "ДЕУ", що належав ОСОБА_8, таємно викрали майно
останнього на загальну суму 1320 грн, заподіявши потерпілому
майнову шкоду на вказану суму.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення
щодо ОСОБА_2 змінити, застосувати ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і
звільнити від відбування покарання з випробуванням. Вважає суворим
призначене ОСОБА_2 покарання, зазначаючи, що суд не в повній мірі
врахував обставини, що пом'якшують покарання, і дані про особу
винного. Посилається на відсутність у ОСОБА_2 умислу на руйнування
пам'ятки історії та культури, а також його другорядну роль за
епізодом замаху на таємне викрадення майна ОСОБА_6
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав касаційну
скаргу необгрунтованою, а постановлені у справі судові рішення
законними, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга задоволенню не підлягає, але судові рішення в порядку ст.
395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4
підлягають зміні з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні
злочинів, за які його засуджено, підтверджується дослідженими та
належно оціненими судом доказами.
Iз матеріалів справи вбачається, що алюмінієві меморіальні
плити, які ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за допомогою молотка зірвали для
подальшого збуту, містили викарбувані прізвища, ім'я, по-батькові
воїнів, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Зазначені меморіальні плити знаходились на території Меморіалу
Слави і цей пам'ятник є об'єктом культурної спадщини, оскільки
віднесений до реєстру пам'яток історії та культури.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги захисника
ОСОБА_1 про відсутність у ОСОБА_2 умислу на руйнування пам'ятки
історії та культури є необгрунтованими.
Дії ОСОБА_2 за ст. ст. 298 ч. 1, 185 ч. 2, 15 ч. 2, 185 ч. 2,
309 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
Для звільнення ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
від відбування покарання з випробуванням, як про це
викладає прохання захисник, підстав не вбачається.
Разом з тим, в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
судові
рішення щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягають зміні за
наступних підстав.
Санкцією частини першої статті 298 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(в
редакції Закону № 1626-IV від 18.03.2004 року ( 1626-15 ) (1626-15)
)
встановлено такі альтернативні види покарання, як штраф і
позбавлення волі.
Суд призначив ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ст. 298 ч. 1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у виді обмеження волі, яке не передбачено
санкцією цієї статті.
За таких обставин судові рішення в частині призначення
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 покарання за ст. 298 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
необхідно змінити та призначити їм за цією статтею покарання у
виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією цього
закону, визначивши остаточне покарання на підставі ст. 70 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
шляхом застосування принципу поглинення менш
суворого покарання більш суворим.
З огляду на призначення ОСОБА_2 остаточного покарання за
сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання
більш суворим призначене йому за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання підлягає пом'якшенню.
Крім того, при вирішенні цивільного позову суд припустився
помилки, стягнувши з ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6
заподіяну шкоду в розмірі 16000 грн.
Зазначена сума цивільного позову, як вбачається з протоколу
судового засідання, була визначена потерпілим ОСОБА_6 із
розрахунку 11000 грн. майнової шкоди
.
Проте, при вирішенні цивільного позову суд у вироку не
зазначив конкретної суми на відшкодування як майнової, так і
моральної шкоди, а також не навів у вироку належного обгрунтування
свого рішення в цій частині.
Тому судові рішення щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у частині
вирішення цивільного позову та стягнення з них на користь ОСОБА_6
16000 грн. підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню
на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
При складанні вироку суд припустився помилки в написанні
прізвища ОСОБА_3, так як із ксерокопії паспорту видно, що його
прізвище є саме таким, а не ОСОБА_3, як зазначено у вироку (т. 2
а.с. 220).
З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним
рекомендувати місцевому суду в порядку ст. 409 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
уточнити прізвище цього засудженого.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого
ОСОБА_2 залишити без задоволення.
У порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вирок Хмельницького
міськрайонного суду Хмельницької області від 01 лютого 2007 року і
ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Хмельницької області від 20 березня 2007 року
щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити.
Пом'якшити ОСОБА_2 покарання за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до одного року шести місяців позбавлення волі.
За ст. 298 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначити ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в сумі 1700 грн.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, передбачених ст. ст. 298 ч. 1, 185 ч. 2, 15 ч. 2, 185 ч.
2, 309 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, шляхом поглинення менш
суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначити остаточне
покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, передбачених ст. ст. 298 ч. 1, 185 ч. 2, 15 ч. 2, 185 ч.
2, 190 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, шляхом поглинення менш
суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначити остаточне
покарання у виді позбавлення волі строком на два роки три місяці.
Вищезазначені судові рішення щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4
у частині вирішення цивільного позову та стягнення з них на
користь ОСОБА_6 16000 грн. скасувати, а справу в цій частині
направити на новий судовий розгляд у той же міськрайсуд у порядку
цивільного судочинства.
Рекомендувати Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької
області в порядку ст. 409 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
уточнити
прізвище засудженого ОСОБА_3
судді:
С.М. Міщенко Л.Ф. Глос Ю.М. Кармазін