У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.
суддів
Косарєва В.I. і Пекного С.Д.
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.
адвокатів
ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
ОСОБА_4., ОСОБА_5.,
захисників
ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора,
касаційними скаргами адвокатів ОСОБА_4., ОСОБА_5., захисника
ОСОБА_6., засуджених ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11. на вирок
Апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2007 року, яким
ОСОБА_10
IНФОРМАЦIЯ_1
українця, громадянина України,
засуджено:
- за ст. 263 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі;
- за ст. 115 ч. 2 п. 6 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 14 років
позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ст. 289 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 13 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
- за ст. 185 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі;
- за ст. 357 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження
волі;
- за ст. 357 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно за
сукупністю злочинів визначено покарання - 14 років позбавлення
волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_11
IНФОРМАЦIЯ_2
українця, громадянина України,
засуджено:
- за ст. 289 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на сім років
позбавлення волі;
- за ст. 185 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі;
- за ст. 309 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки обмеження
волі, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно за
сукупністю злочинів визначено покарання - 7 років позбавлення
волі.
ОСОБА_9,
IНФОРМАЦIЯ_3
українця громадянина України,
засуджено
- за ст. 289 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі.
Постановлено стягнути судові витрати:
- з ОСОБА_10 2648 грн. за проведення балістичних експертиз.
-з ОСОБА_11424 грн. за проведення судово-хімічної експертизи.
- з ОСОБА_10, ОСОБА_11та ОСОБА_9 424 грн. в рівних частках за
проведення дактилоскопічної експертизи .
Постановлено стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 107 644
грн., на користь ОСОБА_13 100 000 гривень, на користь ОСОБА_14 100
000 гривень.
Згідно з вироком суду ОСОБА_10., ОСОБА_11. і ОСОБА_9. визнано
винними і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
Восени 2006 року в м. Києві, в районі житлового масиву
"Борщагівка".
ОСОБА_10. у невстановленої слідством особи незаконно придбав
перероблений у вогнепальну зброю пістолет та набої до нього, які
зберігав за місцем проживання в АДРЕСА_1
28 січня 2007 року, близько 2 години 05 хвилин, ОСОБА_11.,
ОСОБА_9. і ОСОБА_10. в АДРЕСА_2, з метою заволодіння автомобілем
"Toyota Seqnoіa" № НОМЕР_1напали на водія цього автомобіля
ОСОБА_15. При цьому ОСОБА_10, вийшовши за межі домовленості про
задоволення, автомобілем, з метою убивства вистрілив у скроню
ОСОБА_15. із пістолета, який був при ньому, внаслідок чого
потерпілий помер.
Після цього ОСОБА_10., діючі поза межами домовленості з
ОСОБА_11і ОСОБА_9, обшукав потерпілого і викрав з кишені два
мобільних телефони вартістю 2 414 гривень свідоцтво про реєстрацію
транспортного засобу, паспорт, військовий квиток та посвідчення
водія на ім'я ОСОБА_15.
ОСОБА_11. в цей час не домовляючись з іншими викрав із
автомобіля 100 гривень належних потерпілому. Заволодівши
автомобілем "Toyota Seqnoіa" вартістю 363 369 грн. усі поїхали в
с. Гоголів Броварського району, а потім по дорозі застряли у
болоті і залишили автомобіль.
Близько 21 години ОСОБА_11. повернувся до цього автомобіля і
викрав із нього чуже майно на загальну суму 4 160 гривень, а
всього на загальну суму 4260 гривень.
29 січня 2007 року автомобіль "Toyota Seqnoіa" був виявлений
і повернутий власникові - ЗАТ "Форум-ДС".
30 січня 2007 року о 15 годині в будинку АДРЕСА_3 у ОСОБА_11.
виявлено в одязі і вилучено 7, 299 г. наркотичного засобу -
канабісу, який він придбав у невстановленої слідством особи для
вживання.
На вирок подане касаційне подання прокурора і касаційні
скарги.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд.
Доводи подання обгрунтовуються тим, що суд без достатніх
підстав перекваліфікував дії ОСОБА_11. і ОСОБА_9. з ч. 3 ст. 289
на ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, які, за матеріалами
справи, знали про наявність у ОСОБА_10а бейсбольної біти і
вогнепальної зброї, які він взяв для вчинення нападу, тобто для
заволодіння автомобілем з застосуванням насильство небезпечного
для життя і здоров'я потерпілого.
У доповненні до касаційного подання, прокурор просить
виключити із обвинувачення і з вироку вказівку суду про засудження
ОСОБА_11за крадіжку 100 гривень, оскільки це не є злочином, а
єдрібною крадіжкою.
Адвокат ОСОБА_1., як видно із змісту його скарги, просить
вирок щодо ОСОБА_11. змінити і пом'якшити йому покарання з
застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, посилаючись на те, що
суд не достатньо врахував сукупність пом'якшуючих покарання
обставин, та особу засудженого і призначив надмірно суворе
покарання.
Засуджений ОСОБА_11., не заперечуючи винуватості у вчиненні
злочину та правильності кваліфікації його дій, просить змінити
вирок і пом'якшити покарання.
Доводи скарги обгрунтовуються тим, що суд призначив покарання
без урахування його ролі у вчиненні злочинів, особи та обставин,
що пом'якшують покарання.
Захисник ОСОБА_6. просить вирок щодо ОСОБА_10. змінити і
пом'якшити йому покарання з застосуванням ст. 75, 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, посилаючись на ті ж доводи, що і засуджений та його
адвокат.
Засуджений ОСОБА_10., як видно із змісту його касаційної
скарги, просить вирок щодо нього змінити і пом'якшити йому
покарання.
Доводи скарги обгрунтовуються тим, що він не мав умислу
убивати водія, а постріл провів випадково. Крім того, вважає, що
суд призначив надмірно суворе покарання без врахування
пом'якшуючих обставин.
Засуджений ОСОБА_9., як видно із змісту його касаційної
скарги, просить вирок змінити і пом'якшити йому покарання,
посилаючись на те, що його участь у вчиненні злочину не значна,
ніяких збитків від його дій не наступило і він вперше притягується
до кримінальної відповідальності.
Захисники ОСОБА_4. і ОСОБА_5. просить вирок щодо ОСОБА_9.
змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ст. 27 ч. 5, ч. 1
ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначити покарання не пов'язане
з позбавленням волі.
Доводи скарги обгрунтовуються тим, що в судовому засіданні не
добуто доказів його попередньої змови з ОСОБА_10им і ОСОБА_11на
заволодіння транспортним засобом.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне
подання і доповнення до нього, вислухавши адвокатів ОСОБА_1.,
ОСОБА_2., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_3., захисників ОСОБА_6.,
ОСОБА_8., ОСОБА_7., які підтримали касаційні скарги, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і
касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги і подання
задоволенню не підлягають з таких підстав.
Суд правильно встановив фактичні обставини вчинених
засудженими злочинів, відповідно до пред'явленого обвинувачення.
Висновки суду грунтуються на доказах, детально викладених у
вироку.
Кваліфікація дій засуджених відповідає встановленим
обставинам і у скаргах, крім ОСОБА_10., не заперечується.
Доводи засудженого ОСОБА_10. та його захисників про те, що
він не мав наміру убивати водія при заволодінні транспортним
засобом, а все трапилось випадково, безпідставні.
Судом встановлено, і засудженим не заперечується той факт, що
ОСОБА_10 для заволодіння транспортним засобом, взяв з собою
вогнепальну зброю і привів її у бойову готовність перед тим, як
наблизитися до водія.
Крім того, послідуючі дії ОСОБА_10, і зокрема, витягування
трупу водія з автомобіля, заволодіння майном останнього, не
свідчать про те, що дії ОСОБА_10 були випадковими.
За висновком судово-медичного дослідження трупа водія -
ОСОБА_15. у нього виявлено вогнепальна рана у правій скроні, від
чого і наступила його смерть (т. 3, а.с. 134-142).
Вказаним доказам в їх сукупності суд дав належну оцінку і
дійшов обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_10. у
вчиненні умисного вбивства із користі.
Ці його злочинні дії вірно кваліфіковані за ст. 115 ч. 2 п. 6
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Вірною є кваліфікація його дій за ст. 185
ч. 1, 289 ч. 3, 263 ч. 1, 357 ч. 1, 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
оскільки він після убивства водія заволодів автомобілем, майном
потерпілого та його важливими документами, а також незаконно
зберігав і носив вогнепальну зброю.
Покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням ступеня тяжкості вчинених
злочинів, особи ОСОБА_10. та обставин, що обтяжують і пом'якшують
покарання.
Не грунтуються на матеріалах справи доводи засуджених
ОСОБА_11. і ОСОБА_9., а також їх адвокатів і захисників про те, що
суд призначив їм надмірно суворе покарання.
Так, за висновком суду, ОСОБА_11. і ОСОБА_9. вчинили злочин,
передбачений ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, який відноситься
до тяжких.
Омельченко, крім того, вчинив крадіжку та зберігав наркотичні
засоби.
При призначенні покарання кожному із засуджених суд врахував
як мотиви, так і роль та ступінь участі кожного із них у вчиненні
злочинів і тому призначив ОСОБА_9мінімальне покарання, а ОСОБА_11з
урахуванням вчинення інших злочинів покарання в межах санкції ч. 2
ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, яке не є максимальним.
Вважати призначене покарання надмірно суворим, колегія суддів
підстав не знаходить.
Доводи адвокатів ОСОБА_5. і ОСОБА_4. про те, що дії ОСОБА_9не
вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і їх
слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не
грунтуються на матеріалах справи і законі.
Так, як встановив суд, засуджені вчинили злочин по
заволодінню автомобілем за попередньою змовою групою осіб, про що
у вироку наведені відповідні докази до такого висновку суду.
Кваліфікуючи дії засуджених ОСОБА_9і ОСОБА_11за ч. 2 ст. 289 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд вказав цю кваліфікуючу ознаку злочину.
Не грунтуються на матеріалах справи і доводи касаційного
подання прокурора про те, що суд безпідставно перекваліфікував дії
засуджених ОСОБА_11і ОСОБА_9з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Як видно із обвинувального висновку, затвердженого
прокурором, а також із постанов прокурора про зміну обвинувачення
у суді, ОСОБА_11і ОСОБА_9не пред'являлося обвинувачення у тому, що
вони домовлялися при заволодінні автомобілем застосовувати
насильство небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого. Не
пред'являлося їм обвинувачення і у тому, що вони погрожували
застосувати таке насильство.
Посилання у обвинувальному висновку та у постанові про зміну
обвинувачення в суді на те, що ОСОБА_11і ОСОБА_9 вчинили злочин,
передбачений ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
без вказівки, які
ж конкретні їх дії про це свідчать, тобто без пред'явлення
конкретної кваліфікуючої ознаки ч. 3 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, не є обвинуваченням у цьому злочині.
Тому суд не маючи процесуальних підстав до зміни
обвинувачення в бік погіршення становища підсудних, обгрунтовано
перекваліфікував дії ОСОБА_11і ОСОБА_9з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначив по цьому закону покарання.
Не підлягають до задоволення доводи подання, зазначені у
доповненні і зокрема про необхідність виключення із вироку
вказівки суду про викрадення ОСОБА_1 1100 гривень з таких підстав.
Суд виклавши у вироку фактичні обставини вчиненого злочину, і
зокрема підтвердивши пред'явлене обвинувачення у викрадені ОСОБА_1
1100 гривень не дав юридичної оцінки цьому епізоду. Органи
досудового слідства теж, пред'явивши ОСОБА_11обвинувачення у
викраденні 100 гривень, не дали юридичної оцінки цим діям.
Суд дав юридичну оцінку діям ОСОБА_11по викраденню із
автомобіля, яким вони незаконно заволоділи, чужого майна на
загальну суму 2160 гривень і кваліфікував їх за ч. 1 ст. 185 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а не за ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
як за повторне викрадення.
До того ж, суд і не міг цього зробити, оскільки досудовим
слідством і прокурором при зміні обвинувачення у суді, така
кваліфікуюча ознака злочину як повторність ОСОБА_11не
пред'являлася.
Вказівка у мотивувальній частині вироку про те, що всього
ОСОБА_11було викрадено майна на загальну суму 2260 гривень
(зараховано і 100 гривень попередніх) є підтвердженням загальної
суми завданих ОСОБА_11збитків і ніяк не вплинули на кваліфікацію
дій останнього та правильність його засудження за ч. 1 ст. 185 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Порушень процесуального закону, які могли б вплинути на
правильність судового рішення, не встановлено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційне подання прокурора, касаційні скарги засуджених
ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_9., адвокатів ОСОБА_5., ОСОБА_4.,
ОСОБА_1., захисника ОСОБА_6. залишити без задоволення, а вирок
Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2007 року щодо
ОСОБА_10, ОСОБА_11і ОСОБА_9 - без зміни.
Судді:
Синявський О.Г. Косарєв В.I. Пекний С.Д.