5-215км08 Про таємне викрадення майна - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 12 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Харківської області на вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 30 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

в становила:

цим вироком

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця села Токарівки Дергачівського району Харківської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) обов'язків не виїжджати за межі України та не міняти місця проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця села Токарівки Дергачівського району Харківської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) обов'язків не виїжджати за межі України та не міняти місця проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_3, уродженця та мешканця села Токарівки Дергачівського району Харківської області, громадянина України, такого, що згідно з ст. 89 КК України (2341-14) не має судимості,

засуджено за:

- ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 4 роки;

- ст. 304 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_3 звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та згідно з ст. 76 КК України (2341-14) покладено обов'язки не виїжджати за межі України та не міняти місця проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_4, уродженця міста Дергачі Харківської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) обов'язків не виїжджати за межі України та не міняти місця проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

ОСОБА_5, IНФОРМАЦIЯ_5, уродженку села Токарівки Дергачівського району Харківської області, громадянку України, таку, що згідно з ст. 89 КК України (2341-14) не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на неї відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) обов'язків не виїжджати за межі України та не міняти місця проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у тому, що вони впродовж 22 - 25 квітня 2003 року, 09 квітня - 23 жовтня 2004 року та 09 червня 2005 року в селах Шопине, Кочубеївка та Токарівка Дергачівського району Харківської області відповідно за попередньою змовою в різних за складом групах, повторно, вчинили ряд крадіжок чужого майна з проникнення у житло.

Зокрема, за викладених у вироку обставин, було викрадено:

- 22 квітня 2003 року ОСОБА_3 разом з невстановленою особою майно потерпілої ОСОБА_6 на загальну суму 25 гривень;

- того ж дня ОСОБА_3 у тому ж складі групи майно потерпілого ОСОБА_7 на загальну суму 32 гривні 50 копійок;

- того ж дня ОСОБА_1 разом з невстановленою особою майно потерпілої ОСОБА_6 на загальну суму 32 гривні 50 копійок;

- 23 квітня 2003 року ОСОБА_3 разом з невстановленою особою майно потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 33 гривні;

- 22 квітня 2003 року ОСОБА_3 разом з невстановленою особою майно потерпілої ОСОБА_6 на загальну суму 300 гривень;

- 23 квітня 2003 року ОСОБА_1 майно потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 214 гривень;

- того ж дня ОСОБА_1 майно потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 1382 гривні;

- того ж дня ОСОБА_1 майно потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 18 гривень;

- 25 квітня 2003 року ОСОБА_1 майно потерпілого ОСОБА_8 на загальну суму 50 гривень;

- 09 квітня 2004 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 майно потерпілого ОСОБА_10 на загальну суму 1339 гривень 20 копійок;

- у проміжку часу з 03 по 07 серпня 2004 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 майно потерпілого ОСОБА_11 на загальну суму 454 гривні 30 копійок;

- у проміжку часу з 20 по 25 вересня 2004 року ОСОБА_1 разом з невстановленою особою майно потерпілої ОСОБА_12 на загальну суму 381 гривня 50 копійок;

- у проміжку часу з 25 вересня по 16 жовтня 2004 року ОСОБА_1 у тому ж складі групи майно потерпілого ОСОБА_13 на загальну суму 755 гривень;

- у проміжку часу з 09 по 16 жовтня 2004 року ОСОБА_5 разом з невстановленою особою майно потерпілого ОСОБА_14 на загальну суму 755 гривень та майно потерпілої ОСОБА_15 на загальну суму 401 гривня;

- у проміжку часу з 18 по 23 жовтня 2004 року ОСОБА_1 разом з невстановленою особою майно потерпілої ОСОБА_16 на загальну суму 345 гривень;

- 09 червня 2005 року ОСОБА_1 разом зі ОСОБА_2 майно потерпілого ОСОБА_17 на загальну суму 1356 гривень 90 копійок.

Крім того, ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 22 квітня 2003 року запропонував неповнолітньому ОСОБА_1 та малолітньому ОСОБА_18 вчинити крадіжку майна потерпілої ОСОБА_6 й тим самим втягнув їх у злочинну діяльність.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок щодо засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та відповідно до вимог ст. 104 КК України (2341-14) знизити їм іспитовий строк до передбаченої цією нормою максимальної двохрічної межі, оскільки при постановлені вироку суд не звернув уваги на те, що інкриміновані їм злочини вони скоїли в неповнолітньому віці.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор Сухарєв О.М. підтримав доводи касаційного подання й просить вирок змінити з наведених у ньому підстав. Також, посилаючись на вимоги ст. 395 КПК України (1001-05) , просить закрити справи про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у крадіжках, у яких вартість викраденого майна на момент їх скоєння не перевищувала розміру, необхідного для настання кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Сухарєва О.М., обговоривши доводи касаційного подання та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

У касаційному поданні прокурор не оспорює подію злочинів, доведеність винності кожного із засуджених у вчиненні цих діянь, правильність кваліфікації та рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, а лише обгрунтовує неправильність визначення судом іспитового строку засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Погоджуючись із зазначеними доводами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням за крадіжки, які вони вчинили відповідно упродовж з 22 квітня 2003 року до 09 червня 2005 року та 09 квітня 2004 року, не врахував їхній неповнолітній вік на момент скоєння цих злочинів та визначив їм іспитовий строк 3 роки, хоча відповідно до вимог ч. 3 ст. 104 КК України (2341-14) повинен був установити тривалістю не більше двох років.

У зв'язку з наведеним визначений ОСОБА_1 і ОСОБА_2. іспитовий строк підлягає зниженню до максимальної межі, передбаченої зазначеною нормою кримінального закону

Крім того, під час перевірки законності та обгрунтованості вироку колегія суддів виявила обставини, які відповідно до вимог ст. 395 КПК України (1001-05) дають підстави для прийняття рішення на користь засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_19 та інших засуджених.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України (254к/96-ВР) та ч. 1 ст. 5 КК України (2341-14) закон, який скасовує або пом'якшує відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набуття таким законом чинності.

Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення" від 02 червня 2005 року № 2635-IV (2635-15) (далі - Закон) диспозицію ст. 51 КУпАП (80731-10) викладено у новій редакції, згідно з якою дрібне викрадення майна шляхом крадіжки, у тому числі й з проникненням у приміщення чи інше сховище, шахрайства, привласнення чи розтрати, тягне за собою адміністративну відповідальність, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

До 31 грудня 2003 року дрібним вважалося викрадення, якщо вартість викраденого не перевищувала 51 гривні.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_19 та ОСОБА_1 у різних за складом групах протягом 22 - 25 квітня 2003 вчинили шість крадіжок майна з будинків потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, цінність якого, в залежності від конкретних обставин скоєння, становила від 18 до 50 гривень відповідно.

Порівняння цих розмірів з вартістю майна, яка враховується при відмежуванні кримінально-караної крадіжки від дрібного викрадення, дає підстави вважати, що з моменту набранням Законом чинності зазначені діяння перестали визнаватися злочинами.

Тому, з урахуванням наведених обставин, ОСОБА_19та ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України (2341-14) підлягають звільнення від покарання за їх скоєння.

У зв'язку з декриміналізацією зазначених злочинів з обвинувачення ОСОБА_3 слід виключити й кваліфікуючу ознаку повторність, оскільки до крадіжки майна потерпілої ОСОБА_6 на суму 300 гривень, він не вчинив іншого злочину, передбаченого приміткою до ст. 185 КК України (2341-14) , наявність якого утворювала б повторність.

Формулюючи обвинувачення щодо засуджених ОСОБА_19, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, суд зазначив у вироку, що ряд інкримінованих їм крадіжок, кожен з них вчинив за попередньою змовою в групі з особами, які на момент постановлення вироку, не були підсудними у даній справі. Зокрема, суд визнав, що майно потерпілої ОСОБА_6 на суму 300 гривень ОСОБА_19викрав разом з ОСОБА_20 ОСОБА_1 майном потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_16 заволодів у групі з ОСОБА_21. З цією ж особою ОСОБА_5 викрала майно потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_15 та разом з ОСОБА_1 - майно потерпілого ОСОБА_11

Покликання про вчинення злочинів названими особами підлягають виключенню з вироку, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 324, 334 КПК України (1001-05) при формулюванні обвинувачення суд не може припускати визначень, що свідчать про винуватість інших осіб, які не були підсудними у справі.

Згідно з вироком крадіжки майна потерпілих ОСОБА_8 на суму 214 гривень та ОСОБА_9 засуджений ОСОБА_1 вчинив з малолітнім ОСОБА_18,IНФОРМАЦIЯ_6, який на момент їх скоєння (23 квітня 2003 року) не досяг віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, а відтак відповідно до вимог ст.ст. 27, 28 КК України (2341-14) не може визнаватися виконавцем злочину та утворювати злочинну групу.

Тому з обвинувачення ОСОБА_1 у цих злочинах підлягає виключенню рішення про кваліфікацію його дій за попередньою змовою групою осіб. Також з вироку слід виключити й посилання про вчинення ОСОБА_18 цих діянь.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України (2341-14) у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Між тим, суд зобов'язав ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не виїжджати за межі України не тільки на постійне проживання, й з будь-яких інших причин, також фактично заборонив міняти місце проживання.

З огляду на це, вказівка суду про покладення на засуджених таких обов'язків підлягає виключенню із вироку як така, що не грунтується на законі.

Декриміналізації окремих злочинів, істотне зменшення обсягу обвинувачення знизили ступінь небезпечності вчинених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посягань проти чужої власності, що з урахуванням зазначених у вироку даних про особу, дає підстави для пом'якшення їм покарання.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Дергачівського районного суду Харківської області від 30 березня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 змінити.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України (1001-05) ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України (2341-14) звільнити від покарання за крадіжку майна потерпілих ОСОБА_6 на суму 25 гривень, ОСОБА_7 на суму 32 гривні 50 копійок, ОСОБА_8 на суму 33 гривні. Виключити з обвинувачення ОСОБА_19 рішення про кваліфікацію його дій за ознакою повторність. Пом'якшити ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) до 3 років позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) та ст. 304 КК України (2341-14) , вважати його засудженим - до позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України (1001-05) ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України (2341-14) звільнити від покарання за крадіжку майна потерпілих ОСОБА_6 на суму 32 гривні 50 копійок та ОСОБА_8 на суму відповідно 18 та 50 гривень. Виключити з обвинувачення ОСОБА_1 в крадіжці майна потерпілих ОСОБА_8 на суму 214 гривень та ОСОБА_9 рішення про кваліфікацію його дій за ознакою - вчинення цих злочинів за попередньою змовою групою осіб. Пом'якшити ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) - до позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Знизити визначений ОСОБА_2 іспитовий строк до 2 років.

Відповідно до ст. 395 КК України (2341-14) виключити з вироку вказівку суду про покладення на ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обов'язків не виїжджати за межі України та не міняти місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.