Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Коновалова В.М.

суддів

Шевченко Т.В., Кривенди О.В.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 7 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням Котовського міжрайонного прокурора на ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1.

Вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2006 року

ОСОБА_1,

1943 року народження, не судимого

засуджено за ст.118 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_2 12865,60 грн. та 99,14 грн. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_1 був засуджений за те, що увечері 3 серпня 2006 року, будучи у стані алкогольного сп'яніння, за адресою АДРЕСА_1 вчинив умисне вбивство ОСОБА_3 при перевищенні меж необхідної оборони.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу закрито за відсутністю в його діях складу злочину.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду Одеської області щодо ОСОБА_1 та направити справу на новий судовий розгляд. Вважає, що висновок апеляційного суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.118 КК України (2341-14) , суперечить зібраним по справі доказам. Також зазначає, що, апеляційний суд вийшов за межі апеляції ОСОБА_1. Крім того, вказує, що позов потерпілої необгрунтовано залишено без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у його задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_1, дії якого були кваліфіковані за ст.118 КК України (2341-14) , у своїй апеляції посилався на те, що діяв у межах необхідної оборони. Тому, посилання прокурора на те, що суд апеляційної інстанції, розглянувши питання щодо кваліфікації дій засудженого, вийшов за межі апеляції ОСОБА_1, безпідставні.

Згідно зі статтею 36 КК України (2341-14) перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, а необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Аналіз доказів, зібраних по кримінальній справі, свідчить, що характер дій ОСОБА_3 був таким, що ОСОБА_1 усвідомлював реальну загрозу для свого життя, тому діяв саме з метою захисту від протиправних дій потерпілого і обсяг його дій був необхідним в обстановці, що склалася. Зокрема, цей висновок грунтується на показаннях самого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо агресивної поведінки ОСОБА_3, який упродовж вечора неодноразово бив ОСОБА_1 та погрожував убивством; висновку судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_1. Крім того, слід зазначити, що під час апеляційного розгляду справи було витребувано та досліджено акт судово-медичного обстеження, з якого видно, що у ОСОБА_1 були виявлені множинні тілесні ушкодження, зокрема, в області очей та шиї, які утворилися 3.08.2006 року внаслідок впливу кулаками та здавлювання шиї руками. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи на трупі потерпілого ОСОБА_3 було виявлене одне ножове поранення. Крім того, ОСОБА_3, будучи молодшим ОСОБА_1 майже на 40 років, мав значну фізичну перевагу.

На підставі усіх зібраних по справі доказів апеляційний суд Одеської області, розглядаючи справу в апеляційному порядку, прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1, наносячи удар ОСОБА_3 ножем, захищав себе від наявного, протиправного і суспільно небезпечного посягання з боку останнього, його дії відповідали небезпечності посягання та обстановці злочину, тобто ОСОБА_1 діяв у межах необхідної оборони і належно мотивував це в ухвалі.

За таких обставин, висновок про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.118 КК України (2341-14) , є правильним.

Крім того, рішення апеляційного суду про необхідність залишення без задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 є обгрунтованим, оскільки, відповідно до ч.1 ст.1169 ЦК України (435-15) , шкода, заподіяна у стані необхідної оборони, не підлягає відшкодуванню.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду є законною і обгрунтованою.

Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства України, у справі не встановлено.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст.398 КПК України (1001-05) підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора.