Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Коновалова В.М.

суддів

Шевченко Т.В., Кривенди О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а також засудженої ОСОБА_1 - на судові рішення щодо неї.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 10 травня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, не судиму,

засуджено за ч.4 ст.187 КК України (2341-14) на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього її майна;

за ч.2 ст.121 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 призначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього її майна.

ОСОБА_4,

IНФОРМАЦIЯ_2, не судиму,

засуджено за ч.4 ст.187 КК України (2341-14) на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього її майна;

за ч.2 ст.121 КК України (2341-14) на 10 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_4 призначено 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього її майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно: на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 1845 грн., та на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 40000 грн., а також з кожної по 46 грн. 20 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_4 засуджені за те, що 20 грудня 2006 року близько 2 години самовільно зайшли до кв.АДРЕСА_5, де вчинили напад на ОСОБА_5, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, від яких потерпілий помер на місці злочину, а також відкрито заволоділи його майном на загальну суму 1005 грн.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 змінено: перекваліфіковано їх дії з ч.4 ст.187 КК України (2341-14) на ч.2 ст.186 КК України (2341-14) та призначено за цим законом покарання у виді 5 років позбавлення волі кожній. На підставі ч.1 ст.70 КК України (2341-14) остаточно за сукупністю злочинів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 призначено 10 років позбавлення волі кожній.

За змістом касаційної скарги потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати ухвалу апеляційного суду, оскільки не погоджуються зі змінами, внесеними судом у вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4. Зокрема, вважають, що перекваліфікація дій засуджених і пом'якшення покарання є безпідставними. Крім того, вказують на порушення їх процесуальних прав під час розгляду справи в апеляційному суді.

У своїй касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1. порушує питання про зміну судових рішень щодо неї або їх скасування з направленням справи на нове розслідування. Посилається на недоведеність її участі у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (2341-14) та просить пом'якшити покарання за ч.2 ст.121 КК України (2341-14) . Крім того, посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що у їх задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у заподіянні ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого, грунтується на зібраних по справі доказах і не оспорюється у касаційних скаргах. Кваліфікація дій засуджених за цим епізодом за ч.2 ст.121 КК України (2341-14) є правильною.

Висновок щодо винності засуджених у вчиненні грабежу за попередньою змовою групою осіб, грунтується на доказах, зібраних по справі, і підтверджується, зокрема, показаннями засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_4 про обставини, за яких вони заволоділи належним потерпілому майном, поясненнями засуджених під час відтворення обстановки і обставин події, показаннями свідка ОСОБА_6, яка була очевидцем події, сукупністю інших доказів.

Доводи засудженої ОСОБА_1 на причетність свідка ОСОБА_6 до вчинення злочинів щодо потерпілого ОСОБА_5 перевірялися як на досудовому слідстві, так і в суді, і не знайшли підтвердження.

Апеляційний суд в ухвалі належно мотивував рішення щодо перекваліфікації дій засуджених з ч.4 ст.187 КК України (2341-14) на ч.2 ст.186 КК України (2341-14) , зокрема, посиланнями на показання засуджених та свідка ОСОБА_6, які свідчили про виникнення умислу на заволодіння майном ОСОБА_3 вже після його побиття. Тому покарання їм було призначено у межах санкції зазначеного закону.

Отже, суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку і обгрунтовано дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.121 та ч.2 ст.186 КК України (2341-14) . Покарання засудженим обрано відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) , відповідає тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених.

Безпідставними є доводи потерпілих щодо порушення їх процесуальних прав під час апеляційного розгляду справи. Так, з матеріалів кримінальної справи видно, що вони були повідомлені належним чином про слухання справи в апеляційному суді, крім того, сама потерпіла ОСОБА_2 була присутня під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни або скасування судових рішень по справі, не виявлено.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст.398 КПК України (1001-05) підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційних скарг ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.