У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Федченка О.С.
суддів
Вус С.М., Таран Т.С.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 лютого 2008 року
кримінальну справу за касаційними скаргами цивільного позивача
ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 на вирок Уманського міськрайонного
суду Черкаської області від 31 січня 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця та мешканця м. Умань,
Черкаської області,
не судимого на підставі ст.89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
за ч. 1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі без позбавлення права керувати транспортними засобами;
за ч. 1 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі;
на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
остаточно йому призначено покарання на 3 роки позбавлення волі без
позбавлення права керувати транспортними засобами та застосовано
ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, звільнено його від відбування
покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Відповідно до ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на засудженого
покладені передбачені п.п. 2, 3, 4 цієї статті обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без
дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну
місця проживання, роботи;
- з'являтися для реєстрації в органи кримінально виконавчої
системи.
Постановлено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4
матеріальну шкоду в сумі 7441 грн. 30 коп. та повернуто належний
йому автомобіль ВАЗ-21013 НОМЕР_1 1982 року випуску;
на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 701 грн. 77 коп.
та моральну шкоду в сумі 2300 грн., а всього 3001 грн. 77 коп.;
на користь ОСОБА_2 стягнуто із засудженого на її користь
матеріальну шкоду в сумі 31959 грн. 85 коп. та моральну шкоду в
сумі 1000 грн., а всього 32959 грн. 85 коп.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 квітня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 11 жовтня 2005 року, близько
14 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку
№ 37 по вул. Косовського в м. Умані незаконно заволодів
транспортним засобом-автомобілем ВАЗ-21013,НОМЕР_1, який належить
потерпілому ОСОБА_4, вартість якого складає 7441, 3 грн.,
спричинивши потерпілому шкоду на цю суму.
Після незаконного заволодіння автомобілем ОСОБА_1, рухаючись
по вул. Чкалова в місті Умані, здійснюючи поворот на вул.
Радзієвського, близько 15 години грубо порушив вимоги пунктів 2.9
(а), 11.3, 12.3 Правил дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу
руху і допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2107, НОМЕР_2 під
керуванням ОСОБА_3, в результаті чого потерпілому ОСОБА_3 було
заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційних скаргах:
цивільний позивач ОСОБА_2 посилаючись на те, що суд
безпідставно частково відмовив їй в частині позову про
відшкодування витрат на найм транспортного засобу в сумі 6564
грн., які вона змушена була нести у зв'язку з неможливістю
використання пошкодженого ОСОБА_1 автомобіля, просить змінити
судові рішення по справі в частині цивільного позову.
Потерпілий ОСОБА_5 посилається на те, що в діях ОСОБА_1 є
склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
оскільки засуджений своїми злочинними діями непоправно знівечив
його обличчя і ці тілесні ушкодження є тяжкими. Просить скасувати
судові рішення по справі, а справу направити на додаткове
розслідування для притягнення ОСОБА_1 до кримінальної
відповідальності за більш тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 286
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а також вирок скасувати в частині
цивільного позову.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної
справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не
вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою
її перегляду.
Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочинів підтверджується
сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано
покладених судом в основу вироку доказів, зокрема, його ж показів
під час досудового слідства та у судовому засіданні, показаннями
потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними
висновків судово-медичних (а.с.76, 81-82), товарознавчих
(а.с.106-108, 123-124) експертиз, даними протоколу огляду
автомобіля (а.с.11).
Доводи касаційних скарг потерпілого ОСОБА_3 та цивільного
позивача ОСОБА_2 щодо неправильного вирішення цивільних позовів є
безпідставними.
Як суд першої інстанції, так і суд при апеляційному розгляді
справи ретельно перевіряли всі докази, які стосувались розгляду
цивільних позовів по справі, дали належну оцінку їм, правильність
якої не викликає сумніву.
Суд, відповідно до перевірених та належно оцінених доказів,
обгрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст.ст. 286 ч.1. 289 ч.1
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Також судами, в тому числі апеляційною інстанцією,
перевірялись посилання потерпілого ОСОБА_3 про те, що в результаті
дорожньо-транспортної пригоди йому завдані тяжкі тілесні
ушкодження.
Дослідженими доказами встановлено, що наявні у потерпілого
тілесні ушкодження відносяться до категорії середньої тяжкості.
Таким чином, суд першої інстанції повно дослідив обставини
справи, дав зібраним доказам належну оцінку і правильно застосував
матеріальний закон.
Судом апеляційної інстанції також не допущено істотних
порушень закону, як на це посилається у своїй касаційній скарзі
потерпілий ОСОБА_3.
Покарання, яке призначене засудженому, відповідає вимоги ст..
65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки при його призначенні враховані
характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані щодо особи
засудженого.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з
повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
немає.
Керуючись ст.. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
Верховного Суду України
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційних скарг цивільному
позивачеві ОСОБА_2 та потерпілому ОСОБА_3.
Судді:
Федченко О.С. Вус С.М. Таран Т.С.