У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                     Верховного Суду України

                            у складі:

     головуючого-судді

     Кармазіна Ю.М.,

     суддів

     Глоса Л.Ф. і Таран Т.С.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 грудня 2007 року
кримінальну справу за касаційним  поданням  прокурора,  який  брав
участь  у  розгляді  справи  судом  першої  інстанції,  на   вирок
Ківерцівського районного суду Волинської  області  від  17  травня
2007 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської  області  від  13
липня 2007 року щодо ОСОБА_1

     Цим вироком

                             ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

     уродженця с. Каменуха Маневицького району Волинської області,
жителя с. Хопнів Ківерцівського району Волинської області,  раніше
не судимого,

     засуджено за ч. 2 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  5  років
позбавлення волі.

     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на  2
роки.

     На  підставі  ст.  76  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на   ОСОБА_1
покладено  обов'язок  повідомляти  органи   кримінально-виконавчої
системи про зміну місця проживання.

     Постановлено  стягнути  із  ОСОБА_1  на  користь  ОСОБА_2  на
відшкодування моральної шкоди 2 500 грн.

     Ухвалою Апеляційного суду Волинської  області  від  13  липня
2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

     Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та  засуджено
за те, що він у травні 2006 року у власному будинку  у  с.  Хопнів
Ківерцівського  району  Волинської   області,   будучи   у   стані
алкогольного  сп'яніння,  з   використанням   безпорадного   стану
ОСОБА_3, яка з дитинства страждає психічним  розладом  здоров'я  у
вигляді розумової відсталості, вступив з нею у статеві зносини.

     За таких же обставин, у вересні 2006 року на пасовищі поблизу
с. Хопнів ОСОБА_1 повторно згвалтував ОСОБА_3

     У касаційному поданні прокурор, не  оспорюючи  висновки  суду
про   доведеність   винуватості   засудженого   та    правильність
кваліфікації  його  дій,  просить  судові  рішення  щодо   ОСОБА_1
скасувати  у  зв'язку  з  невідповідністю  призначеного  покарання
ступеню тяжкості злочину та особі засудженого  через  м'якість,  а
справу направити на новий судовий розгляд.

     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши  матеріали  справи,  обговоривши  наведені  у  поданні
доводи, колегія суддів вважає, що подання не підлягає  задоволенню
з наступних підстав.

     Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
злочину,  за  який  його  засуджено,  грунтуються  на   сукупності
зібраних у справі доказів, вони  є  правильними  і  у  касаційному
поданні не заперечуються.

     Твердження прокурора  про  те,  що  призначене  покарання  із
застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         не відповідає  ступеню
тяжкості  злочину  та  особі   засудженого   через   м'якість,   є
безпідставними.

     Ухвалюючи  рішення  про  звільнення  ОСОБА_1  від  відбування
покарання  з  випробовуванням  на  підставі  ст.  75  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , суд належним чином мотивував, які саме дані про  його
особу та пом'якшуючі  покарання  обставини  дають  підстави  дійти
висновку про можливість  виправлення  засудженого  без  відбування
покарання.

     Як  видно   з   матеріалів   справи,   засуджений   позитивно
характеризується за  місцем  проживання,  вперше  притягується  до
кримінальної  відповідальності,  він  є  особою   похилого   віку,
страждає хронічними захворюваннями, частково відшкодував  моральну
шкоду потерпілій і ці обставини суд обгрунтовано визнав такими, що
пом'якшують покарання.

     Тому безпідставними є доводи подання про наявність  у  справі
тільки однієї обставини, яка пом'якшує покарання.

     Таким  чином,  рішення  суду  про  звільнення   ОСОБА_1   від
відбування покарання з  випробовуванням  на  підставі  ст.  75  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         належним чином умотивовано  і  грунтується  на
законі.

     З огляду на викладене, колегія суддів вважає,  що  призначене
засудженому  покарання  відповідає  вимогам  ст.  65  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави
для скасування  судових  рішень  внаслідок  м'якості  призначеного
ОСОБА_1 покарання.

     На підставі викладеного та  керуючись  ст.  394  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                            ухвалила:

     відмовити у задоволенні касаційного подання  прокурора,  який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

                              Судді:

     Кармазін Ю.М. Таран Т.С. Глос Л.Ф.