Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 222 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Партнер - Ліга" до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, -

У січні 2013 року ТОВ "Партнер - Ліга" звернулось до суду з позовом, у якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці № 100200000/2012/511076/2 від 06.11.2012;

визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської регіональної митниці № 100200000/2012/16546 від 06.11.2012;

визнати протиправною бездіяльність Київської регіональної митниці в частині проведення оформлення товару за контрактами № 3-12 від 25.09.2012 та № 01/12 від 18.06.2012.

відшкодувати матеріальну шкоду (збитки), завдані неправомірним рішенням та бездіяльністю Київської регіональної митниці, що становлять плату за послуги митного терміналу, у розмірі 7580 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці № 100200000/2012/511076/2 від 06.11.2012. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Київської регіональної митниці № 100200000/2012/16546 від 06.11.2012. Визнано протиправною бездіяльність Київської регіональної митниці в частині проведення оформлення товару за контрактами № 3-12 від 25.09.2012 та № 01/12 від 18.06.2012. Стягнуто з Київської регіональної митниці на користь ТОВ "Партнер - Ліга" матеріальну шкоду (збитки), завдані неправомірним рішенням та бездіяльністю Київської регіональної митниці, що становлять плату за послуги митного терміналу, у розмірі 7580 грн.

У касаційній скарзі Київська регіональна митниця, до якої приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що між ТОВ "Партнер Ліга" (покупець) та фірмою FM Bravo sp. Z o.o. (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір - контракт № 2-12 від 25.09.2012. За його умовами продавець продає, а покупець придбаває меблі за назвою, асортиментом, кількістю та ціною, вказаною в специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту. Ціна товару встановлюється в євро, вказується в прайс-листах та інвойсах. За домовленістю сторін продавець може надати покупцю знижку на товар у разі, якщо, зокрема, товар буде виставлено в якості демонстраційного зразка (спеціальна ціна на експозицію вказується у прайс - листі). Розмір знижки вказується в специфікаціях до контракту.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту № 2-12 від 25.09.2012 ТОВ "Партнер Ліга" на митну територію України ввезений товар - зразки корпусної меблі з ДСП виробництва фірми FM Bravo sp. Z o.o. (Польша).

Згідно специфікації № 1 від 03.10.2012 та Інвойсу № 1/10/2012 від 19.10.2012 позивачем придбано товар у кількості 19 позицій, загальною вартістю 3488,32 євро, на який була надана знижка.

З метою здійснення митного оформлення товару 26.10.2012 позивачем до Київської регіональної митниці подано електронну митну декларацію № 100200000.2012.540458, в якій митна вартість товару була визначена за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). На підтвердження заявленої вартості надано: контракт № 2-12 від 25.09.2012; декларацію митної вартості № 4401; міжнародну автомобільну накладну № 2730000654 від 19.10.2012; виписку з банку від 18.10.2012; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 3007149; прейскурант (прайс-листи) виробника товару від 02.10.2012; рахунок-фактуру (інвойс) № 3105 1/10/2012 від 19.10.2012; пакувальний лист № 3141 3674/2012/1 від 19.10.2012; специфікацію № 1 до контракту від 03.10.2012; договір про перевезення № 10-1/2012 від 16.10.2012; сертифікат про походження товару загальної форми PL/MF/AF 0152505 від 19.10.2012; сертифікат члена ЕВА від 01.04.2012; копія митної декларації країни відправлення 12ЗД371010У0091219 від 29.10.2012.

В зв'язку із виникненням у митного органу сумніву стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, позивачу запропоновано надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання зазначених вимог позивачем надано: заявку на валюту № 4 від 15.10.2012, експертний висновок ДП "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" № 12/794 від 16.01.2012 про обґрунтованість заявленої вартості товару; податкову накладну № 535 від 01.11.2012; лист від виробника від 05.11.2012 щодо дійсного надання знижки на демонстраційний товар згідно контракту.

06.11.2012 Київською регіональною митницею прийнято рішення № 100000006/2011/713657/2 про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товару визначено за резервним методом, та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100200000/2012/16546.

Між позивачем (покупець) та Фірмою Halmar Sp.z o.o. (продавець) укладено контракт № 3-12 від 25.09.2012, згідно з яким продавець продає, а покупець придбаває меблі за назвою, асортиментом, кількістю та ціною вказаною в специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту.

На виконання вказаного контракту позивачем на митну територію України ввезено товар - меблі виробництва фірми Halmar Sp.z.o.o. в обсягах та вартістю, передбаченими рахунком-фактурою № (S)FSE-82/12/ЕХ від 22.10.2012.

26.10.2012 з метою митного оформлення вказаного товару згідно контракту № 3-12 від 25.09.2012 позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію, яка не була прийнята до митного оформлення.

Після повторного подання позивачем митної декларації аналогічного змісту із долученням аналогічного пакету документів, товар було оформлено згідно митної декларації № 100200000/2012/540432 від 29.10.2012.

Між позивачем (покупець) та фірмою Polywood S.R.L. (продавець) укладено контракт № 1-12 від 18.06.2012, за умовами якого продавець продає, а покупець придбаває меблі за назвою, асортиментом, кількістю та ціною вказаною в специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту.

24.10.2012 з метою митного оформлення товару за контрактом № 01/12 від 18.06.2012 позивачем подано до митного оформлення електронну митну декларацію № 100200000/2012/540272, за результатом розгляду якої відповідачем повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про скасування рішення Київської регіональної митниці № 100200000/2012/511076/2 від 06.11.2012, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Судами зазначено про ненадання митним органом доказів на підтвердження, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішень цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням описаного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці № 100200000/2012/511076/2 від 06.11.2012 та картки відмови № 100200000/2012/16546 від 06.11.2012.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій у цій частині позовних вимог і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Київської регіональної митниці в частині проведення оформлення товару за контрактами № 3-12 від 25.09.2012 та № 01/12 від 18.06.2012 та відшкодування матеріальної шкоди (збитків), судами першої та апеляційної інстанцій не вжито всіх передбачених законом заходів, необхідних для повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до приписів частини 2 статті 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до приписів частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Отже, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів.

За змістом частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У розумінні вимог статті 22 цього Кодексу збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Між тим, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з Київської регіональної митниці на користь позивача матеріальної шкоди (збитків), завданих неправомірним рішенням та бездіяльністю відповідача, суди не врахували, що згідно правового висновку, наведеного в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001 № 12-рп/2001 (v012p710-01) , не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Також судами попередніх інстанцій не було предметом дослідження у чому саме полягала бездіяльність відповідача під час проведення оформлення товару за контрактами № 3-12 від 25.09.2012 та № 01/12 від 18.06.2012 та чи є у розумінні вище описаних вимог матеріальної шкодою (збитками) заявлена позивачем сума плати за послуги митного терміналу.

Частиною 2 статті 227 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З врахуванням того, що у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та стягнення матеріальної шкоди у справі необхідно досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про їх скасування у цій частині та направлення справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи судам необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 227, 229, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Київської регіональної митниці № 100200000/2012/511076/2 від 06.11.2012 та картки відмови Київської регіональної митниці № 100200000/2012/16546 від 06.11.2012 - залишити без змін.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Київської регіональної митниці в частині проведення оформлення товару за контрактами № 3-12 від 25.09.2012, № 01/12 від 18.06.2012 та відшкодування матеріальної шкоди (збитків) - скасувати, справу у цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.