У Х В А Л А
 
                         IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                     Верховного Суду України
 
                            у складі:
     головуючого
 
     Федченка О.С.,
 
     суддів
 
     Глоса Л.Ф. і Нікітіна Ю.I.,
 
     за участю прокурора Пересунька С.В.,
 
     розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 листопада 2007
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора Сумської області на вирок Кролевецького  районного  суду
Сумської  області  від  12  лютого  2007  року  ( rs696737 ) (rs696737)
          щодо
ОСОБА_1,
 
                           встановила:
     цим вироком
                             ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1,
 
     уродженця с. Великі Канівці Чорнобаївського району Черкаської
області, жителя м. Кролевця Сумської області, відповідно до ст. 89
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         не судимого,
 
     засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          до  сплати
штрафу у розмірі 800 грн.
 
     В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.
 
     Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено
за те, що він, будучи  службовою  особою  -  головою  фермерського
господарства "Світанок", на прохання ОСОБА_2, який не  працював  у
цьому господарстві, умисно складав і видавав  останньому  завідомо
неправдиві документи та вносив до  офіційних  документів  завідомо
неправдиві відомості. Так, 17 червня 2005 року видав  довідку  про
отримання ОСОБА_2 в період з грудня 2004 року по травень 2005 року
заробітної плати у розмірі 2 300  грн.  Цей  завідомо  неправдивий
документ ОСОБА_2 надав до банку "Надра" для одержання  кредиту.  У
липні - серпні 2005 року ОСОБА_1 вніс до трудової  книжки  ОСОБА_2
неправдивий запис про те, що той працював  водієм  у  фермерському
господарстві з 10 жовтня 2001 року по 29 липня 2005 року, а  також
видав довідку про отримання ОСОБА_2 з січня 2005 року  по  червень
2005 року заробітної плати, з якої  сплачено  страхові  внески  до
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування  на
випадок безробіття. Цю  довідку  ОСОБА_2  надав  до  Кролевецького
районного центру зайнятості,  де  отримав  статус  безробітного  і
допомогу по безробіттю у сумі 2 947 грн.
 
     У касаційному поданні прокурор, посилаючись  на  те,  що  суд
порушуючи вимоги ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , не призначив
засудженому  додаткового  покарання  у  виді   позбавлення   права
обіймати   певні   посади   чи   займатися   певною    діяльністю,
непризначення якого можливе лише за умови застосування ст.  69  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати,  а
справу направити на новий судовий розгляд.
 
     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,  пояснення
прокурора  Пересунько  С.В.,  який  підтримав  касаційне  подання,
перевіривши матеріали справи та  обговоривши  наведені  у  поданні
доводи, колегія суддів вважає, що подання не підлягає  задоволенню
з наступних підстав.
 
     Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
злочину,  за  який  його  засуджено,  грунтуються  на   сукупності
зібраних у справі доказів, вони  є  правильними  і  у  касаційному
поданні не заперечуються. Дії засудженого кваліфіковано правильно.
 
     Твердження у касаційному поданні про те, що  при  призначенні
покарання за ч. 1 ст. 366  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  в  порушення
вимог цього закону, суд не призначив ОСОБА_1 додаткове покарання у
вигляді позбавлення  права  обіймати  певні  посади  чи  займатися
певною діяльністю, є безпідставними.
 
     За  змістом  санкції  ч.1  ст.366  КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        
призначення  додаткового  покарання  у  виді   позбавлення   права
обіймати  певні  посади   чи   займатися   певною   діяльністю   є
обов'язковим тільки у разі призначення основного покарання у  виді
обмеження волі. Як видно із змісту  цієї  ж  санкції,  призначення
такого додаткового покарання разом з основним  покаранням  у  виді
штрафу не передбачено.
 
     З огляду на вищезазначене, суд відповідно до  вимог  ч.1  ст.
366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         правильно призначив ОСОБА_1 покарання у
виді  штрафу  без  позбавлення  права  обіймати  певні  посади  чи
займатися певною діяльністю.  Таке  рішення  суду  не  потребувало
посилання на ст. 69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  про  що  помилково
зазначається в касаційному поданні прокурора.
 
     На  підставі  викладеного,  керуючись  ст.  ст.  394-396  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                            ухвалила:
 
     касаційне  подання  заступника  прокурора  Сумської   області
залишити без задоволення, а  вирок  Кролевецького  районного  суду
Сумської  області  від  12  лютого  2007  року  ( rs696737 ) (rs696737)
          щодо
ОСОБА_1 - без зміни.
 
                              Судді:
 
     Федченко О.С. Нікітін Ю.I. Глос Л.Ф.