У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Міщенка С.М.
суддів
Вус С.М., Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від
22 лютого 2006 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця с. Б.Знам'янка
Кам'яно-Дніпровського району
Запорізької області, мешканця м. Нікополя,
раніше не судимого,
засуджено:
за ст. 175 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у вигляді позбавлення
права займати посади керівника підприємства строком на 2 роки;
за ст. 364 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі з позбавленням права займати посади керівника підприємства
строком на 1 рік.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 призначено
покарання на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати
посаду керівника підприємства строком на 1 рік.
Відповідно до ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік
з покладенням обов'язків, передбачених п. 3 ст. 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16
травня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він, будучи директором ТОВ
"Славутич - 3", 23 квітня 2004 року уклав кредитну угоду з НФ АППБ
"Аваль" на одержання кредиту у сумі 100 000 грн., згідно з якою
він зобов'язаний був повернути кредит до 22 жовтня 2004 року з
виплатою відсотків. На забезпечення даної угоди ОСОБА_1 цього ж
дня уклав з банком угоду застави, відповідно до якої в заставу
банка було надано належні ТОВ "Славутич - 3" 125,297 т.
електрозварювальних труб, загальною вартістю 200846, 66 грн.
Достовірно знаючи, що заставлене майно без згоди
заставодержателя реалізовувати заборонено, ОСОБА_1 3 листопада
2004 року уклав угоду з ТОВ "Адоніс-97" на продаж продукції
різного асортименту у тому числі і 125,297 т. електрозварювальних
труб, що перебували у банківській заставі. У результаті
зловживання ОСОБА_1 своїм службовим становищем НФ АППБ "Аваль"
було спричинено матеріальну шкоду на суму 100 000 грн.
Крім того, ОСОБА_1, будучи керівником підприємства та
достовірно знаючи, що загальна заборгованість по заробітній платі
працівникам підприємства з 1 травня по 1 грудня 2004 року склала
31 427 грн., умисно не виплачував працівникам підприємства
заробітну плату, а грошові кошти, які надходили на банківський
рахунок ТОВ "Славутич - 3", перераховував за навчання, послуги
зв'язку, інформаційні послуги та на оплату інших платежів, не
пов'язаних з погашенням заборгованості по заробітній платі.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок в
частині його засудження за ст. 175 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати з закриттям провадження по справі, а за ст. 364 ч. 2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
направити на новий судовий розгляд. На
обгрунтування своїх вимог вказує на те, що досудове та судове
слідство проведено неповно та однобічно, а висновки суду не
відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що заробітну
плату працівникам підприємства він не виплачував, оскільки
11.10.2004 року державним виконавцем було накладено арешт на всі
кошти ТОВ "Славутич-3". Також вважає, що у зв'язку з тим, що ТОВ
"Адоніс-97" вчасно не розрахувалось перед ТОВ "Славутич-3" за
електрозварювальні труби, він не зміг погасити заборгованість за
кредитом АППБ "Аваль".
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не
підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні
інкримінованих йому злочинів, за обставин, викладених у вироку,
підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому
засіданні доказів, а саме показаннями засудженого ОСОБА_1, який
вину у пред'явленому йому звинуваченні фактично визнав, вказавши,
що йому було відомо про те, що без дозволу банку реалізовувати
труби було заборонено, однак він це зробив. Крім цього засуджений
не заперечував і того факту, що будучи директором, не виплачував
працівникам підприємства заробітну плату.
Потерпіла ОСОБА_2 ствердила, що вона працювала в ТОВ
"Славутич-3" бухгалтером та юрисконсультом. З травня 2004 року на
даному підприємстві не виплачувалася заробітна плата, хоча по
іншим платежам виплата проводилася. У судовому засіданні потерпіла
також вказала, що на сьогоднішній день заборгованість підприємства
перед нею складає 6000 грн.
Свідок ОСОБА_3 також підтвердила показання потерпілої,
зазначивши, що з травня 2004 року заробітна плата працівникам не
виплачувалася.
Свідок ОСОБА_4 зазначила, що майно, яке перебувало у
банківській заставі, зберігалося на підприємстві, де директором
був ОСОБА_1 Кредит у строк не був погашений, а по закінченню
строку угоди було встановлено, що заставлене майно відсутнє.
Відповідно до договору куплі-продажу, ТОВ "Славутич-3"
продало ТОВ "Адоніс" металопродукцію різного асортименту у тому
числі 125, 297 т. електрозварювальних труб, що знаходилися у
банківській заставі.
Актом перевірки заставленого майна встановлено, що майно, яке
перебувало у заставі у ТОВ "Славутич-3" відсутнє.
Посилання засудженого про неповноту та однобічність слідства
є надуманими, оскільки судом вжиті всі передбачені законом заходи
для виявлення обставин, що викривають так і тих, що виправдовують
ОСОБА_1
Суд повно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам
належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по
справі не встановлено.
Покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і
призначене з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчинених
злочинів, даним щодо особи засудженого.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з
повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
немає.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Верховного Суду України -
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженому
ОСОБА_1.
Судді :