Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кочан В.М., Тракало В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва до Приватного підприємства "Житлобуд-6" про стягнення заборгованості, -

У квітні 2013 року УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р. в розмірі 1536,84 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 р., у задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ПП "Житлобуд-6" є правонаступником ВАТ "Житлобуд-6" та перебуває на обліку в УПФУ в Центральному районі м. Миколаєва як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно довідки ВАТ "Житлобуд-6" від 27.12.2010 р. №05/144 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній з 01.09.1981 р. по 04.09.1984 р. ОСОБА_1 виконував електрозварювальні роботи з капітального і нового будівництва будівель та споруд за посадою газоелектрозварник, яка передбачена Списком №2 (від 22.08.1956 р.).

З 22.06.2011 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на підставі пункту "б" статті 13 Законом України "Про пенсійне забезпечення", оскільки до і після 1992 року він працював на роботах, передбачених Списком №2.

На підставі розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", УПФУ в Центральному районі м.Миколаєва за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р. понесло витрати в розмірі 1536,84 грн.

Відповідач вказану суму заборгованості позивачу не відшкодував.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не працював на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, оскільки такий список був затверджений Кабінетом Міністрів України лише в 1994 році, довідкою ВАТ "Житлобуд-6" від 27.12.2010 р. №05/144 підтверджено його стаж для призначення пенсії за статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", законодавством не передбачений обов'язок підприємства відшкодовувати витрати, що пов'язані з виплатою і доставкою пенсії, що призначена відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому підстави для задоволення позову відсутні.

З такими висновками судів колегія суддів не погоджується з наступних мотивів.

Так, в ході розгляду справи встановлено факт призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком №2.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз. 4 підп. 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком № 1 та Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 01.01.2004 р., не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) ).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.12.2013 р. (№21-453а13).

Посилання судів на те, що Список №2 в період роботи ОСОБА_1 на підприємстві відповідача не діяв безпідставні, оскільки в спірний період ( з 01.09.1981 р. по 04.09.1984 р.) був чинний Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 (v1173400-56) .

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у ПП "Житлобуд-6" обов'язку відшкодовувати УПФУ в Центральному районі м.Миколаєва витрати на виплату та доставку пільгових пенсії не можна визнати обґрунтованими.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 р. у даній справі скасувати.

Позов Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Житлобуд-6" на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва суму заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р. в розмірі 1536,84 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 84 коп.

постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .