У х в а л а

                          Iменем України

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Короткевича М.Є.,

     суддів

     Кліменко М.Р., Федченка О.С.,

     за участю прокурора

     Сухарєва О.М.

     розглянула у судовому засіданні в м. Києві 10 липня 2007 року
кримінальну справу за касаційним  поданням  прокурора,  який  брав
участь у розгляді справи судом першої  інстанції,  на  вирок  щодо
ОСОБА_1

     За вироком Чугуївського міського суду Харківської області від
20 грудня 2006 року

     ОСОБА_1,   IНФОРМАЦIЯ_1,   громадянин    України,    судимий:
21.06.1999 року за  ст.ст.  140  ч.2,  145  ч.1,  208  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки позбавлення волі; 31.05.2001 року за  ст.ст.
140 ч.3, 145 ч.1 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3  роки  6  місяців
позбавлення волі,

     засуджений за ст. 164 ч.1 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  1  рік
обмеження волі.

     На підставі ст. 75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          суд  постановив
звільнити  ОСОБА_1  від  відбування   призначеного   покарання   з
випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік.

     Суд постановив стягнути  з  ОСОБА_1  3380  грн.  75  коп.  на
користь ОСОБА_2.

     В апеляційному порядку вирок не переглядався.

     ОСОБА_1 визнано винуватим  у  злісному  ухиленні  від  сплати
встановлених за постановою Чугуївського міського суду  Харківської
області від 17 травня 1996 року аліментів у  розмірі  1/4  частини
всіх доходів на утримання сина ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2. В результаті
указаних неправомірних дій засудженого, в період з 21 серпня  2004
року по 01 липня  2006  року  виникла  заборгованість  по  виплаті
аліментів в сумі 3380 грн. 75 коп.

     У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування
вироку   відносно   ОСОБА_1,   посилаючись   на    невідповідність
призначеного  покарання  тяжкості  злочину  та  особі  засудженого
внаслідок необгрунтованого застосування положень ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
        . Крім того, прокурор указує на  неправильне  вирішення
судом цивільного позову.

     Заслухавши  доповідь   судді,   прокурора,   який   підтримав
касаційне подання, перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши
доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що
це подання підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.

     Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
ним злочину при зазначених у вироку обставинах, кваліфікація  його
дій за ст. 164 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         відповідають дослідженим
у судовому засіданні доказам і не оспорюються прокурором.

     Що стосується призначення  ОСОБА_1  покарання,  то  на  думку
колегії суддів, при вирішенні цього питання судом першої інстанції
були дотримані вимоги ст.ст. 65, 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Як видно із змісту мотивувальної частини вироку,  судом  було
враховано ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 неправомірних дій,  що
є злочином невеликої тяжкості, встановлені  по  справі  обставини,
які пом'якшують і обтяжують покарання, дані про особу  засудженого
тощо.

     На підставі цих та інших, наведених у вироку  даних,  колегія
суддів  вважає  аргументованим  висновок   суду   про   можливість
виправлення засудженого без реального відбування покарання.

     Крім того, із змісту протоколу судового засідання вбачається,
що під час судових дебатів прокурор, який брав участь  у  розгляді
справи  судом  першої  інстанції,   також   ставив   питання   про
призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі із звільненням
від його відбування на підставі ст. 75 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з
випробування та встановленням іспитового строку.

     Разом з тим, обгрунтованими на думку колегії суддів є  доводи
касаційного подання про безпідставне задоволення судом  цивільного
позову ОСОБА_2

     Як  видно  із  змісту  оскаржуваного  вироку  суд  постановив
стягнути із засудженого на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 3 380 грн.
75 коп. Iз матеріалів даної справи вбачається, що згідно постанови
Чугуївського міського суду Харківської області від 17 травня  1996
року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів  на  утримання  дитини,  що
вступила в законну силу, указані кошти  становлять  заборгованість
засудженого по виплаті  аліментів  на  користь  ОСОБА_2,  а  не  є
матеріальною шкодою від злочину.

     Указані обставини  були  залишені  поза  увагою  суду  першої
інстанції, у зв'язку з чим суд  безпідставно  розглянув  цивільний
позов про стягнення  заборгованості  по  виплаті  аліментів,  тому
рішення суду  в  цій  частині  підлягає  скасуванню  із  закриттям
провадження по справі.

     Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів

                         у х в а л и л а:

     касаційне подання прокурора,  який  брав  участь  у  розгляді
справи судом першої інстанції задовольнити частково.

     Вирок Чугуївського міського суду Харківської області  від  20
грудня 2006 року  щодо  ОСОБА_1  в  частині  вирішення  цивільного
позову скасувати, а справу в цій частині закрити.

     В решті вирок залишити без зміни.

                              Судді:

           Короткевич М.Є. Кліменко М.Р. Федченко О.С.

     Згідно з оригіналом

     Суддя Верховного Суду України Федченко О.С.