У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.
суддів
Гошовської Т.В., Канигіної Г.В.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 14 червня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на
вирок Деснянського районного суду м. Києва від 17 листопада 2006
року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 січня 2007 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця м. Києва, громадянина України,
раніше судимого: 1) 21 червня 2001 року за ч. 1 ст. 229-1, ч.
2 ст. 229-6 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року на 3 роки
позбавлення волі; 2) 27 грудня 2005 року за ч. 2 ст. 309 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі з випробуванням, з
іспитовим строком 2 роки, -
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків ОСОБА_2 остаточно призначено 6 років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 353 грн. 07 коп. судових
витрат.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 січня 2007 року
вирок змінено: в порядку ст. 365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
у
формулюванні обвинувачення мотивувальної частини вироку слово
"немотивований" замінено словами "під час конфлікту на грунті
особистих стосунків".
У решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_2 засуджено за те, що він 10 липня 2006 року приблизно
о 5-ій годині у приміщенні залу гральних автоматів IНФОРМАЦIЯ_2 на
грунті особистих стосунків умисно завдав удар ножем ОСОБА_3 в
живіт, спричинивши останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне
для життя в момент заподіяння.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1, вказуючи на
однобічність та неповноту досудового і судового слідства,
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,
істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне
застосування кримінального закону просить постановлені щодо
ОСОБА_2 судові рішення скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд. При цьому посилається на те, що ОСОБА_2,
заподіюючи потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження, перевищив межі
необхідної оборони, тому його дії слід було кваліфікувати за ст.
124 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім того стверджує, що при розгляді
справи судом було сфальсифіковано процесуальні документи, зокрема
рапорти слідчого Набока О.В. про те, що свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5
не зможуть з'явитися у судове засідання з поважних причин.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
касатора, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю
зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених
судом в основу вироку доказів, зокрема, показаннями потерпілого
ОСОБА_3, свідка ОСОБА_6, даними протоколів очних ставок, даними
висновку судово-медичної експертизи та показаннями самого ОСОБА_2
Так, із показань потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що,
перебуваючи у приміщенні залу гральних автоматів IНФОРМАЦIЯ_2, він
помітив як ОСОБА_6 відскочив від ОСОБА_2. Не знаючи обставин
справи, він підбіг до ОСОБА_6 на допомогу і став поруч з ним,
однак ОСОБА_2 одразу ж вдарив його ножем у живіт (а. с. 46, 195).
Свідок ОСОБА_6 у своїх показаннях пояснив, що під час
конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_2, він вдарив останнього
ліктем в обличчя. Від удару ОСОБА_2 нахилився вбік, а коли
випрямився, то у нього в руках виявився ніж, яким він почав
розмахувати, висловлюючи погрози. Злякавшись, ОСОБА_6 почав
відступати і в цей час побачив біля себе ОСОБА_3, у якого на
футболці в області живота була кров (а. с. 27, 51 зв., 199 зв.).
Засуджений ОСОБА_2 у судовому засіданні фактично визнав ці
показання правдивими, зазначивши при цьому, що ніж дістав для
самооборони у той час, коли нахилився від удару ОСОБА_6.
Розігнувшись, одразу наніс ножем удар в живіт ОСОБА_3, який на той
час стояв справа, тобто ніяких дій щодо нього не вчиняв (а. с. 192
зв.).
Винність ОСОБА_2 також підтверджується даними протоколу очної
ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в ході якої потерпілий підтвердив
свої показання; даними протоколу очної ставки між ОСОБА_2 і
ОСОБА_6, в ході якої свідок також підтвердив свої показання (а. с.
56, 57).
Згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3 було
заподіяно колото-різане поранення живота, яке проникає в черевну
порожнину з наскрізним пораненням попереково-ободової кишки та
інших органів і як небезпечне для життя відноситься до тяжких
тілесних ушкоджень. (а. с. 62-63).
Що стосується показань ОСОБА_2, в яких він стверджував, що
ніж він застосував лише після того, як ОСОБА_3 розбив пляшку і
почав йому погрожувати, то суд першої і апеляційної інстанції дав
належну оцінку цим показанням і обгрунтовано прийшов до висновку
про те, що вони не відповідають дійсності.
Перевіркою матеріалів справи не виявлено будь-яких даних, які
б свідчили про те, що ОСОБА_2 перебував у стані необхідної
оборони, у зв'язку із чим був змушений застосувати ніж.
За таких обставин вважати, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад
злочину, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, немає
підстав.
Твердження захисника ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що
при розгляді справи судом були сфальсифіковані процесуальні
документи, зокрема рапорти слідчого Набока О.В. про те, що свідки
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не зможуть з'явитися у судове засідання з
поважних причин, у зв'язку з чим їх показання були оголошені у
судовому засіданні, що призвело до однобічності і неповноти
судового слідства, є безпідставними.
Як убачається із матеріалів справи, зазначені свідки не були
очевидцями заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень
потерпілому ОСОБА_3 Їх показання на досудовому слідстві про події,
які передували злочину та після його вчинення, фактично
підтвердили як потерпілий, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, так і
сам засуджений.
Крім того, відповідно до вимог ч. 4 ст. 254 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 викликали у судове засідання в
якості свідків відповідними повістками, в яких було зазначено про
день і час слухання кримінальної справи щ одо ОСОБА_2 (а. с. 122,
124, 228).
За таких обставин вважати, що, не допитавши безпосередньо у
судовому засіданні свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, суд допустив
неповноту та однобічність, яка могла вплинути на правильність
застосування кримінального закону, немає.
Що стосується доводів захисника про надання слідчим суду
недостовірних даних про неможливість явки свідків ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 у судове засідання, то як убачається із матеріалів,
доданих до касаційної скарги, прокуратурою м. Києва скасовано
постанову прокурора Деснянського району м. Києва про відмову в
порушенні кримінальної справи щодо слідчого Набока О.В. від 18
грудня 2006 року і за даним фактом на даний час проводиться
додаткова службова перевірка, результати якої для юридичної оцінки
дій ОСОБА_2 відношення не мають.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, які б
могли вплинути на правильність висновків судів першої та
апеляційної інстанції, колегією суддів по справі не виявлено.
Керуючись статтями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
У Х В А Л И Л А:
відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1
С У Д Д I:
Гошовська Т.В. Кравченко К.Т. Канигіна Г.В.