Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_4

до відповідача Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

1.12.2014 р. до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання внести запис про скасування державної реєстрації звернувся ОСОБА_4 Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач зареєстрував без його згоди право власності ОСОБА_5 частину домоволодіння, власником якого є ОСОБА_4 Посилаючись на протиправність рішення про реєстрацію, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 р. рішення суду першої інстанції скасовано та частково задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора від 30.07.2014 р. щодо державної реєстрації за ОСОБА_5 права власності на 9/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 Зобов'язано Реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області повторно розглянути питання державної реєстрації за ОСОБА_5 права власності на 9/25 часток житлового будинку. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Реєстраційна служба звернулася з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Свої вимоги скаржник обґрунтував помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що з 7.05.2014 р. ОСОБА_4 є власником житлового будинку за літ. Б-І загальною площею - 71, 8 кв. м., житловою площею - 44, 5 кв. м., гаражу за літ. О, огорожі №4, 7, за адресою: АДРЕСА_1

30.07.2014 р. відповідачем зареєстроване право власності ОСОБА_5 на 9/25 часток домоволодіння за цією ж адресою на підставі договору дарування від 30.05.2008р.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868 (868-2013-п) .

Здійснивши аналіз норм права та залучених у справі доказів, апеляційний суд дійшов правильних висновків, що при проведенні реєстрації права власності на частину домоволодіння за ОСОБА_5, держреєстратор не пересвідчився, що подані документи відповідають вимогам, встановленим цим Законом та дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують та не врахував, що з червня 2014 р. позивач є власником домоволодіння по АДРЕСА_1

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 р. - без змін

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, ст. 235- 244 КАС України.