Суддя Вищого адміністративного суду України Олендер І.Я., ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними, незаконною постанову,

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, з позовом до Верховної Ради України, в якому просив:

- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо внесення завідомо неправдивих відомостей стосовно реєстраційного номера доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) (щодо правосуддя) в редакції від 26 січня 2016 року в Постанову Верховної Ради України № 950- VIII від 28 січня 2016 року "Про включення до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстраційний № 3524) і про його направлення до Конституційного Суду України" (950-19) ;

- визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо внесення завідомо неправдивих відомостей в Постанову Верховної Ради України № 677- VIII від 15 вересня 2015 року (677-19) (документ 677-19) "Про порядок денний третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання" в частині переліку питань (законопроектів), включених до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання під реєстраційним номером № 3524 в редакції від 26 січня 2016 року") та щодо реєстраційного номеру зазначених питань;

- визнати протиправними (такими, що не відповідають закону України "Про Регламент Верховної Ради України" (1861-17) ) дії Верховної Ради України щодо розгляду на третій сесії Верховної Ради України восьмого скликання від 28 січня 2016 року проекту постанови, реєстраційний № 3524/П1, в частині питань про відкликання законопроекту про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) (щодо правосуддя) в редакції від 25 листопада 2015 року та про включення до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) (щодо правосуддя) в редакції від 26 січня 2016 року як поданого до Верховної Ради України в частині зазначених питань особами, які не мають права відповідної законодавчої ініціативи;

- визнати протиправними (такими, що не відповідають закону України "Про Регламент Верховної Ради України" (1861-17) ) дії Верховної Ради України щодо розгляду на третій сесії Верховної Ради України восьмого скликання від 28 січня 2016 року проекту постанови, реєстраційний № 3524/П1, в частині питань про відкликання законопроекту про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) (щодо правосуддя) (реєстраційний номер № 3524) в редакції від 25 листопада 2015 року, про включення до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) (щодо правосуддя) в редакції від 26 січня 2016 року і про його направлення до Конституційного Суду України без включення проекту цієї постанови (реєстраційний № 3524/П1) до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання;

- визнати незаконною (такою, що не відповідає закону України "Про Регламент Верховної Ради України" (1861-17) ) і нечинною Постанову Верховної Ради України № 677- VIII від 15 вересня 2015 року (677-19) (документ 677-19) "Про порядок денний третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання" в частині включення до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання питань (законопроектів) під реєстраційним номером "№ 3524 в редакції від 26 січня 2016 року".

Згідно з частиною 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України регулює стаття 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) актів Вищої ради юстиції; 3) дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції; 4) рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує дії Верховної Ради України щодо процедури розгляду (подання, включення до порядку денного сесії) законопроектів про внесення змін до Конституції України (254к/96-ВР) (щодо правосуддя), що є стадіями законодавчого процесу.

Відповідно до принципу поділу державної влади в Україні (стаття 6 Конституції України) органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) межах і відповідно до законів України.

Згідно статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів відповідно до пункту п'ятого статті 85 Конституції України.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 (v007p710-02) імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини 2 статті 147, частини 1 статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.

У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 N 17-рп/2002 (v017p710-02) у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в статті 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що Верховна Рада України при розгляді та прийнятті законів що включає в себе всі стадії законодавчого процесу (внесення (подання) законопроекту до парламенту; попередній розгляд і обговорення законопроекту у комітетах парламенту; обговорення, прийняття рішень щодо законопроекту на пленарних засіданнях; підписання, офіційне оприлюднення та набрання ним чинності) не виконує владних управлінських функцій, а реалізовує свої повноваження щодо законодавчої діяльності, що дає підстави зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів, зокрема, Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, не поширюється на спори про визнання протиправними дій при прийнятті законів.

Разом з тим, Конституційним Судом України може бути визнаний неконституційним правовий акт Верховної Ради України, у процесі прийняття чи схвалення якого або набрання ним чинності було порушено процедурні вимоги, що встановлюються безпосередньо Конституцією України (254к/96-ВР) , за умови набрання ним чинності.

Виходячи з положень, передбачених частиною 1 статті 2, статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, викладених у пункті 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 № 19-рп/2011 (v019p710-11) у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень, в тому числі частиною 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій. Адже відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, захисту підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових правовідносинах з відповідачами і саме при здійсненні ними чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

Виходячи з наведеного, та з урахуванням того, що позивач просить визнати протиправними дії та незаконною постанову Верховної Ради України при прийнятті законів, під час реалізації повноважень щодо законодавчої діяльності, суддя приходить до висновку, що дані вимоги не належать до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 року (справа 21-577а14).

З огляду на зазначене, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим позивачу необхідно відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Верховної Ради України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 18, 109, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом до Верховної Ради України про визнання дій протиправними, незаконною постанову.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку визначеному статтями 235- 244-2 Кодексом адміністративного судочинства України.