У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Федченка О.С.,
суддів
Таран Т.С., Школярова В.Ф.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
За вироком Зміївського районного суду Харківської області від
08 серпня 2006 року ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянин
України, не судимий,
засуджений за ст. 286 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання
у виді штрафу в сумі 1700 грн. з позбавленням права керувати
транспортними засобами на 2 роки.
Суд постановив стягнути з ОСОБА_1 - 282 грн. 46 коп. на
користь НДЕКЦ при УМВС України в Харківській області за проведення
автотехнічної експертизи та 337 грн. 63 коп. на корить Зміївської
ЦРЛ Харківської області за лікування потерпілого.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 05 червня 2006 року,
приблизно о 14 год. 15 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21063, під час
руху по вул. I. Франка у напрямку центру в с. Лиман Зміївського
району Харківської області, засуджений, побачивши, що на проїзну
частину дороги вибіг пішохід ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2 народження,
скерував автомобіль на зустрічну смугу руху, де вчинив наїзд на
пішохода, чим допустив порушення п.12.3 Правил дорожнього руху
України. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід
ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить постановлений
щодо нього вирок скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд, посилаючись на неповноту досудового і судового слідств, а
також указує на допущені під час досудового слідства порушення
його права на захист. Крім того, засуджений вважає, що суд
необгрунтовано призначив йому додаткове покарання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши викладені у касаційній скарзі засудженого доводи,
колегія суддів вважає, що його скаргу слід залишити без
задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підставами
для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч.2 ст. 383
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
є: істотне порушення
кримінально-процесуального закону, неправильне застосування
кримінального закону, невідповідність призначеного покарання
тяжкості злочину та особі засудженого.
Що стосується застосування кримінального закону, то колегія
суддів вважає висновки суду про необхідність кваліфікації дій
засудженого за ст. 286 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
такими, що
відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд
дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.
Так, із змісту показань допитаного в якості обвинуваченого
ОСОБА_1 видно, що визнаючи себе винуватим, він не заперечував, що
ДТП сталось з його вини, оскільки, побачивши потерпілого, який
вибіг на дорогу, він хотів його об'їхати, розраховуючи при цьому,
що хлопчик помітить автомобіль і зупиниться, у зв'язку з чим не
загальмував відразу, а виїхав на зустрічну смугу руху, де і почав
гальмувати, однак уникнути наїзду не зміг.
Аналогічного змісту показання давав ОСОБА_1 і в судовому
засіданні, однак, при цьому вину не визнав, указуючи, що причиною
дорожньо-транспортної пригоди вважає грубе порушення правил
дорожнього руху потерпілим ОСОБА_2.
Але, дослідивши та проаналізувавши досліджені докази,
показання ОСОБА_1 про його невинуватість суд першої інстанції
обгрунтовано визнав як недостовірні, виклавши у вироку мотиви
прийняття такого рішення.
Дані наявного в матеріалах справи висновку автотехнічної
експертизи № 575 від 26 червня 2006 року указують, що у даній
дорожній обстановці водій ОСОБА_1 мав діяти відповідно до вимог
п.12.3 Правил дорожнього руху України. Невиконання ОСОБА_1
указаних вимог правил дорожнього руху знаходиться в причинному
зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, оскільки
технічна можливість уникнення наїзду на пішохода визначалась
виконанням водієм цих вимог.
Згідно даних долученого до справи висновку судово-медичної
експертизи № 143 від 20 червня 2006 року потерпілий ОСОБА_2 в
результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав середньої
тяжкості тілесні ушкодження.
За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними
доводи засудженого ОСОБА_1 про необгрунтованість його засудження.
Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення
цього питання судом першої інстанції відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Так, судом належним чином було враховано
ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та встановлені
по справі пом'якшуючі покарання обставини, у зв'язку з чим ОСОБА_1
суд призначив мінімальне покарання в межах санкції у виді штрафу,
проте, з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не
вбачає.
Також не підтвердились викладені у касаційній скарзі доводи
засудженого про порушення на досудовому слідстві його права на
захист.
Iз матеріалів справи вбачається, що дану кримінальну справу
за відповідною постановою слідчого було порушено 14 червня 2006
року по факту дорожньо-транспортної пригоди, а обвинувачення
ОСОБА_1 було пред'явлено 27 червня 2006 року. До моменту
пред'явлення обвинувачення, ОСОБА_1 у даній справі мав статус
свідка, у зв'язку з чим постанови про призначення експертиз, а
також висновки експертів були пред'явлені йому для ознайомлення
після притягнення в якості обвинуваченого, що відповідає КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Зміст наявного в справі протоколу від 27 червня 2006 року
указує, що ОСОБА_1 було належним чином роз'яснено його права на
досудовому слідстві. При цьому, проведення в один день
пред'явлення обвинувачення, оголошення обвинуваченому про
закінчення попереднього слідства, а також пред'явлення
обвинуваченому матеріалів справи не суперечить вимогам КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
. Крім того, із змісту долучених до справи протоколів
указаних слідчих дій вбачається, що від ОСОБА_1 з цього приводу
заперечень та клопотань не надходило.
Посилання на інші конкретні порушення
кримінально-процесуального закону у скарзі відсутні. Iстотних
порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли
вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі
не виявлено.
За змістом ч.1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
до компетенції
касаційного суду не відносяться питання однобічності, неповноти
досудового і судового слідств або перевірка відповідності
висновків суду фактичним обставинам справи. У зв'язку з чим
посилання в скарзі ОСОБА_1 на такі обставини як неповнота
досудового і судового слідств, не можуть бути підставою для
скасування постановленого щодо нього вироку.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
Таран Т.С. Школяров В.Ф. Федченко О.С.