У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Федченка О.С.,
суддів
Таран Т.С., Школярова В.Ф.,
за участю прокурора захисника
Казнадзея В.В., ОСОБА_2
та засудженого
ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 29 травня 2007
року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та захисника
ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1
Вироком Віньковецького районного суду Хмельницької області
від 27 листопада 2006 року
ОСОБА_1, 1977 року народження, українець, раніше судимий:
03.08.2004 року за ст. 190 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки згідно ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
засуджений за ст. 185 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу в
сумі 1 700 грн.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 26 лютого 2006 року,
приблизно о 22 год. 30 хв., у АДРЕСА_1, перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння, із салону відчиненого автомобіля ВАЗ-2101,
він вчинив крадіжку майна потерпілого ОСОБА_3 - бензопилу вартістю
1200 грн.
Вироком апеляційного суду Хмельницької області від 20 лютого
2007 року вирок Віньковецького районного суду Хмельницької області
від 27 листопада 2006 року в частині призначення ОСОБА_1 покарання
було скасовано і постановлено новий, за яким ОСОБА_1 за ст. 185
ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначено покарання у виді позбавлення
волі на один рік.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків апеляційний суд призначив ОСОБА_1 остаточне покарання у
виді позбавлення волі на 5 років 6 місяців.
В решті вирок суду першої інстанції було залишено без змін.
У касаційних скаргах:
захисник ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду скасувати з
мотивів невідповідності висновків суду першої та апеляційної
інстанцій фактичним обставинам справи та неповноти судового
слідства, оскільки вважає, що судами не було встановлено дійсну
вартість викраденого майна. Крім того, захисник указує на
суворість призначеного засудженому покарання судом апеляційної
інстанції, зазначаючи при цьому, що правильним є вирішення цього
питання судом першої інстанції;
засуджений ОСОБА_1 також просить скасувати вирок апеляційного
суду і, як видно із змісту його скарги та доповнень до неї,
фактично вказує про безпідставність його засудження, посилаючись
на те, що бензопилу у потерпілого ОСОБА_3 він не викрадав, а
потерпілий її сам віддав йому для ремонту. Крім того, засуджений
просить залишити в силі вирок суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 та
захисника ОСОБА_2, які підтримали свої скарги, висновок прокурора
про відсутність підстав для задоволення скарг як захисника, так і
засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені
у касаційних скаргах доводи, колегія суддів не знаходить підстав
для задоволення цих скарг.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним
таємної крадіжки чужого майна при указаних у вироку обставинах
відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Зокрема, винуватість засудженого у вчиненні ним крадіжки
бензопили у потерпілого підтверджується наведеними у вироку
показаннями самого засудженого про вчинення ним цього злочину.
Колегія суддів вважає обгрунтованими і такими, що
відповідають встановленим по справі фактичним обставинам,
викладені у мотивувальній частині вироку суду першої інстанції
висновки про недостовірність показань потерпілого ОСОБА_3 про те,
що він передавав бензопилу засудженому для ремонту.
У зв'язку з цим викладені у скарзі засудженого доводи щодо
його непричетності до вчинення крадіжки є безпідставними і такими,
що суперечать встановленим по справі обставинам.
Також безпідставними є доводи скарг засудженого і захисника
про відсутність у справі даних стосовно вартості викраденої
бензопили. Iз змісту показань потерпілого видно, що бензопилу він
купив незадовго до викрадення за 1200 грн., а під час досудового
слідства продав її. З врахуванням цих обставин суд першої
інстанції, визначаючи вартість викраденого, обгрунтовано виходив
із показань потерпілого, оскільки інших даних по справі не було
встановлено.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. 185 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то з врахуванням
внесених у вирок суду першої інстанції змін апеляційним судом, які
є обгрунтовані та аргументовані, вирішення цього питання
відповідає вимогам ст.ст. 65, 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки
при цьому було враховано
Будь-яких підстав для пом'якшення призначеного засудженому
покарання колегія суддів не вбачає.
Як видно із матеріалів справи під час досудового слідства при
проведенні товарознавчої експертизи та вирішенні питання про
речові докази дійсно були допущені порушення закону. Але, колегія
суддів вважає, що вони не вплинули на правильність висновків суду.
Крім того, вони не залишились поза увагою суду першої інстанції,
який відреагував на ці порушення належним чином - шляхом винесення
відповідної окремої постанови.
Приймаючи до уваги наведене та керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2
залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Хмельницької
області від 20 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1- без змін.
Судді:
Таран Т.С.
Школяров В.Ф.
Федченко О.С.