У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Глоса Л.Ф., Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на
вирок Деснянського районного суду м. Києва від 4 липня 2006 року
та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2006 року.
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 4 липня 2006
року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі.
На підставі статей 104, 75 і 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з
іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього відповідних
обов'язків.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за відкрите заволодіння
чужим майном за обставин, викладених у вироку.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить судові рішення
щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального
закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, які
зокрема стосуються забезпечення його права на захист та
необхідності закриття справи через малозначність. Крім того
захисник вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про
вартість викраденого у потерпілої мобільного телефону.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Доводи касаційної скарги про те, що вчинений ОСОБА_1 грабіж є
незакінченим, а тому його дії неправильно кваліфіковані як
закінчений злочин, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки
грабіж вважається закінченим з моменту, коли винний має реальну,
хоча б початкову можливість розпорядитися викраденим, зокрема,
винести, сховати, передати, викинути, тощо. Як видно із матеріалів
справи, засуджений мав можливість викинути викраденого мобільного
телефону і скористався такою можливістю. З урахуванням зазначених
обставин злочинні дії засудженого вірно кваліфіковані як
закінчений злочин, а тому підстав вважати, що кримінальний закон у
цій справі застосовано неправильно, у колегії суддів немає.
Правильно у справі встановлено й вартість викраденого ОСОБА_1
майна, яка становить 599 грн., що підтверджено відповідною
довідкою про вартість мобільного телефону та показаннями
потерпілого ОСОБА_3 про вартість мобільного пакету та кількість
грошей на абонентському рахунку. Тому доводи захисника про те, що
засудженим вчинено діяння, яке підпадає під ознаки ч. 2 ст. 11 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, колегія суддів вважає безпідставними,
виходячи із суми викраденого майна.
Не допущено у справі й істотних порушень
кримінально-процесуального закону ні щодо забезпечення права
ОСОБА_1 на свій захист, ні щодо фіксування процесу технічними
засобами, оскільки захисником його було забезпечено з моменту
допиту як обвинуваченого, бо підозрюваним він не визнавався, а
фіксування процесу технічними засобами не відбувалося, оскільки
клопотань про таку фіксацію до суду не надходило, а сам суд такого
рішення в справі не приймав. Тому доводи касаційної скарги про те,
що фіксування процесу мало відбуватися без будь-яких клопотань, не
може бути прийнято до уваги, оскільки не грунтується на положеннях
ст. 87-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Таким чином, підстав для зміни або скасування судових рішень
щодо ОСОБА_1 за доводами касаційної скарги захисника у справі
немає, а тому задоволенню вона не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2 щодо
засудженого ОСОБА_1 відмовити.
СУДДI :
Міщенко С.М. Глос Л.Ф. Кармазін Ю.М.