Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2008 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, 7 липня 2007 року, приблизно о 9-й годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем "Шкода-Октавія", р.н. НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом в житловій зоні, порушив вимоги п. п. 10.1, 10.9, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка йшла по дорозі. Внаслідок ДТП потерпілій заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник посилається на допущені апеляційним судом істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, зокрема, на те, що на порушення вимог ст. 46 КК України, за наявності підстав для закриття справи у зв'язку з примиренням винного з потерпілою, справу закрито не було. Просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу - закрити на підставі ст. 46 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого та захисника, які підтримали скаргу; міркування прокурора, який просив скаргу задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Вказана норма закону передбачає обов'язкове і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності зазначених у ній передумови та підстави такого звільнення.

До розгляду справи в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України. У клопотанні зазначалося, що потерпіла примирилася з винним, ОСОБА_1 повністю відшкодував заподіяну їй матеріальну та моральну шкоду і будь-яких претензій до нього з боку потерпілої немає (а.с 143).

Оскільки матеріали справи не містять даних про те, що примирення з боку потерпілої було вимушеним, а мотиви примирення не мають кримінально-правового значення, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а ОСОБА_1 - звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу щодо нього закрити на підставі ст. 46 КК України.