Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

Уродженця с. Дружківка Донецької області,

громадянина України,

раніше судимого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області: 1) 1 червня 2004 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 2) 6 жовтня 2005 року за частинами 2, 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; постановою Первомайського районного суду Харківської області від 7 вересня 2006 року невідбутий строк покарання 1 рік 10 місяців 20 днів позбавлення волі замінений більш м'яким у виді виправних робіт з відбуванням покарання за місцем роботи з утриманням у дохід держави 10 % заробітної плати,

засуджено за ч. 1 ст. 283 КК України на 1 рік обмеження волі; за ч. 1 ст. 296 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 6 жовтня 2005 року і остаточно визначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 1 місяць.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 12 грудня 2007 року о 19 годині 05 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у вагоні потягу № 10 електропотягу № 6006 сполученням "Ясинувата - Красний Лиман" на залізничному перегоні станції Фенольна - Кривий Торець, діючи умисно, самовільно, без нагальної потреби зупинив зазначений електропотяг шляхом зриву стоп-крану у вказаному вагоні, чим створив загрозу загибелі людей і настанню інших тяжких наслідків.

Крім того, ОСОБА_1 12 грудня 2007 року після 19 години 05 хвилин після вчинення ним вищезазначеного злочину, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у вищезазначеному вагоні електропотягу, на зауваження провідників електропотягу ОСОБА_2. і ОСОБА_3 про самовільний зрив стоп-крану не реагував, і почав на їх адресу висловлюватись брутальною лайкою в присутності сторонніх осіб, тобто пасажирів даного вагону, чим порушив їх права. Продовжуючи хуліганські дії, ОСОБА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, у вагоні № 10 вказаного електропотягу, продовжуючи висловлюватися нецензурними словами на адресу провідників і пасажирів, намагався ногами вибити віконне скло. Потім за допомогою рук і ніг пошкодив шість посадкових диванів, що було з його боку особливою зухвалістю. Хуліганські дії ОСОБА_1 продовжувалися протягом 5-10 хвилин. Хуліганськими діями ОСОБА_1 спричинив матеріальну шкоду Донецькій залізниці в особі локомотивного депо Ясинувата-Західна на загальну суму 318 грн. 91 коп.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку з направленням справи на нове розслідування у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому посилається на те, що місцевий суд, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 283 КК України, у мотивувальній частині вироку на порушення вимог ст. 334 КПК України не зазначив, яку саме загрозу загибелі людей та настанню інших тяжких наслідків створив своїми діями ОСОБА_1, зупинивши поїзд стоп-краном. Вважає, що оскільки від дій ОСОБА_1 ніхто з пасажирів не постраждав, не настала загроза катастрофи, аварії на залізничному транспорті, спричинення великої матеріальної шкоди, то в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, а не склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 283 КК України, а тому в цій частині вирок підлягає скасуванню, а справа - закриттю за відсутністю в діях засудженого складу злочину. Крім того зазначає, що суд, досліджуючи матеріали справи за епізодом хуліганства, не дав їм належної оцінки, оскільки не прийняв до уваги показання провідників про те, що під час хуліганських дій ОСОБА_1 вони намагалися припинити ці дії, проте на їхні прохання, зауваження останній не реагував, тобто чинив їм опір, що є кваліфікуючою ознакою ч. 3 ст. 296, а не ч. 1 ст. 296 КК України, у зв'язку з чим у цій частині вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання в частині необґрунтованого засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 283 КК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 283 частиною 1 КК України (2341-14) передбачена кримінальна відповідальність за самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном чи шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.

Як убачається з обвинувачення, визнаного судом доведеним, 12 грудня 2007 року, приблизно о 19 год. 05 хв., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у вагоні № 10 електропоїзда № 6006, на залізничному перегоні станція "Фенольна - Кривий Торець", самовільно, без нагальної потреби шляхом зриву стоп-крану зупинив указаний електропоїзд, чим створив загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.

У касаційному поданні не заперечується той факт, що зазначені дії ОСОБА_1 вчинив самовільно без нагальної потреби.

Посилання прокурора на те, що оскільки від дій ОСОБА_1 не настало ніяких наслідків, крім зупинки поїзда, то в діях засудженого відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 283 КК України, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, із мотивувальної частини висновку судово-технічної експертизи вбачається, що у той момент, коли ОСОБА_1 зірвав стоп-кран, поїзд рухався зі швидкістю 48 км/год. і при такій швидкості поїзд міг зійти з колії, внаслідок чого виникла б загроза життю та здоров'ю громадян, а також пошкодженню їх майну. Таких наслідків не настало у зв'язку з тим, що машиніст поїзду застосував екстрене гальмування. Виходячи з цього, експерт дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3.18 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністра транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 (z0193-98) , чим створив загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків.

Враховуючи наведене, а також, виходячи з вимог ч. 1 ст. 283 КК України, якою встановлена кримінальна відповідальність за вчинення цього злочину не тільки у разі настанням певних наслідків, а і при створенні реальної загрози настання таких наслідків, то висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у самовільному без нагальної потреби зупиненні поїзда, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підстав для скасування вироку та закриття в цій частині провадження по справі, як про це ставиться питання у касаційному поданні, немає.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, тобто у хуліганстві без кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак.

За цим обвинуваченням справа надійшла від прокурора на розгляд суду.

Під час судового розгляду прокурор, який брав участь у розгляді справи, підтримав це обвинувачення і не оскаржував рішення суду в апеляційному порядку.

Отже, при розгляді даної кримінальної справи місцевим судом були дотримані вимоги ст. 275 КПК України і прийняте рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України є законним і обґрунтованим.

За таких обставин посилання прокурора у касаційному поданні на те, що у діях ОСОБА_1 міститься склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 296 КК України, у зв'язку з чим вирок у частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України підлягає скасуванню, а справа - направленню на нове розслідування, є необґрунтованими.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.