Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 року щодо ОСОБА_1,

встановила:

вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 20 листопада 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого 05.07.2004 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України на 3 роки і 1 місяць позбавлення волі,

- за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки і 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця свого проживання й роботи та періодично з'являтися для реєстрації в зазначені органи, пройти курс лікування від наркоманії.

Ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 11 березня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він у липні 2005 року незаконно придбав боєприпаси - 10 патронів калібру 5,6 мм, які переніс до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_1, де зберігав їх без передбаченого законом дозволу до їх вилучення працівниками міліції під час обшуку, проведеного 24 липня 2007 року.

Крім того, ОСОБА_1 у березні 2007 року на зупинці громадського транспорту у м. Севастополі повторно незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс( маріхуану), який перевіз до місця свого проживання, де незаконно зберігав його без мети збуту до 24 липня 2007 року.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, оскільки, на його думку, апеляційний суд безпідставно залишив без задоволення апеляцію прокурора на вирок місцевого у якій було порушено питання про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Колесниченка О.В. на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

Як убачається з вироку місцевого суду, визнавши ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, які законом віднесено до категорії середньої тяжкості, суд призначив йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням.

Застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 75 КК України, суд послався на те, що він повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання та роботи характеризувався позитивно, мав постійне місце проживання та сім'ю. Наведені обставини, за переконанням суду першої інстанції, свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З таким рішенням погодився і апеляційний суд.

Разом з тим, апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні апеляції прокурора, у достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які віднесені до категорії середньої тяжкості, та данім про особу засудженого. Зокрема, не дав оцінки тій обставині, що, звільнившись з місць позбавлення волі після відбуття призначеного покарання за попереднім вироком, уже через 2 місяці він учинив новий умисний злочин, а згодом і аналогічний злочин, пов'язаний із незаконним обігом наркотичних засобів. При цьому із висновку наркологічної експертизи убачається, що ОСОБА_1 страждає наркоманією та потребує лікування.

Непереконливим є посилання суду, як на підставу звільнення від відбування покарання з випробуванням, на ті обставини, що ОСОБА_1 створив сім'ю, позитивно характеризувався за місцем роботи, з огляду на наступне.

За місцем роботи ОСОБА_1 характеризувався задовільно (а не позитивно) з посиланням на неможливість більш докладно його охарактеризувати у зв'язку з нетривалим періодом роботи. (а.с. 102)

Як убачається із змісту протоколу судового засідання суду першої інстанції, ОСОБА_1 є неодруженим. (а.с. 120-122)

Відповідно до показань засудженого в апеляційному суді, він перебуває у фактичних шлюбних стосунках без зазначення, з ким саме. При цьому вони однією сім'єю не живуть. Сам засуджений перебуває на матеріальному утриманні своєї матері, а його дитину й дружину утримують батьки останньої. (а.с. 157)

Апеляційний суд, залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, цим обставинам належної оцінки не дав та безпідставно послався на те, що засуджений працює. Проте з наданої апеляційному суду характеристики на ОСОБА_1 убачається, що його звільнено з роботи 23 січня 2008 року, а за час роботи він зарекомендував себе недисциплінованим працівником, систематично порушував правила трудового внутрішнього розпорядку, залишав своє робоче місце без відома керівників, не з'являвся на роботу без поважних причин. (а.с. 168)

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно і об'єктивно перевірити наведені у апеляції прокурора доводи про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, дати їм належну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

задовольнити касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 11 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд, але в іншому складі суду.