Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Вергізової Л.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що судився:

15.06.2004 р. Вільшанським районним судом

Кіровоградської області за ст. ст. 186 ч. 3, 185 ч. 3 КК України на 4 роки 6 місяців

позбавлення волі та був звільнений

13.07.2007 р. умовно-достроково на 8

місяців 1 день,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів покарання за цим вироком поглинуто покаранням, призначеним за вироком Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 15.06.2004 року, і ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

У строк остаточно призначеного покарання за сукупністю злочинів зараховано частково відбуте покарання за попереднім вироком у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 5 липня 2003 року приблизно о 21-ій год. проник до будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_2, звідки таємно викрав касетний магнітофон потерпілої вартістю 180 гривень.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що у вироку суд чітко не зазначив розмір призначеного покарання, чим істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, а також при призначенні остаточного покарання послався на частину першу ст. 70 КК України, замість частини четвертої цієї ж статті. Вказує на м'якість призначеного засудженому покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 335 КПК України в резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені, зокрема, покарання, призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана судом. Міра покарання повинна бути визначена таким чином, щоб при виконанні вироку не виникало ніяких сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд у резолютивній частині вироку зазначив його не конкретно, порушивши вище наведені вимоги кримінально-процесуального закону.

Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 постановою Вінницького міського суду від 05.07.2007 року від подальшого покарання був звільнений умовно-достроково на вісім місяців один день та з виправної колонії вибув 13.07.2007 року.

Отже, виходячи з положень ч. 4 ст. 70 КК України, суд у цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, мав зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком, тобто три роки десять місяців і сім днів, а не три роки і шість місяців, як про це зазначено у вироку.

Крім того, суд не звернув уваги на ту обставину, що звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням збігалось зі строком його умовно-дострокового звільнення, що унеможливлювало застосування ст. 75 КК України.

З огляду на те, що виправлення такої судової помилки судом касаційної інстанції призведе до погіршення становища засудженого, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку мало місце порушення кримінального закону при призначенні покарання, що відповідно до ст. 371 КПК України є підставою для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи за умови підтвердження обвинувачення, винним в якому визнаний ОСОБА_1 цим вироком, суду необхідно призначити йому покарання за сукупністю злочинів відповідно до правил ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки призначення покарання у наведений у вироку спосіб з застосуванням ст. 75 КК України на законі не грунтується, про що обгрунтовано стверджується в касаційному поданні.

Що ж стосується доводів прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, то вони є непереконливими, оскільки про виправлення і перевиховання засудженого свідчить хоча б та обставина, що від подальшого відбуття покарання він був звільнений умовно-достроково. Тому призначення більш суворого покарання в даному випадку необхідністю не зумовлюється.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити частково.

Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.