5-5049км08 Про вчинення умисного вбивства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні 23 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2008 року, щодо ОСОБА_1

Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 15 червня 2006 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судиму,

- засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 22 год., будучи у стані алкогольного сп'яніння, в своєму будинку АДРЕСА_1 під час сварки з співмешканцем ОСОБА_2 з метою вбивства нанесла останньому удар ножем у ліву частину грудної клітки, вбивши його.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу щодо неї провадженням закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у зв'язку з неосудністю ОСОБА_1 у період вчинення суспільно небезпечного діяння.

У касаційному поданні заступник прокурора Чернігівської області, посилаючись на безпідставність скасування вироку щодо ОСОБА_1, доводить, що вона, усвідомлюючи свої дії, вчинила злочин, передбачений ч.1 ст. 115 КК України. Зазначає, що висновок судової психолого-психіатричної експертизи не може бути підставою для закриття справи, оскільки він, на думку прокурора, суперечить матеріалам справи, а повторної судової психолого-психіатричної експертизи всупереч вказівкам Верховного Суду України, викладеним в ухвалі від 10.04.2008 року при скасуванні ухвали суду апеляційної інстанції від 06.11.2006 року, Апеляційним судом Чернігівської області при новому апеляційному розгляді справи проведено не було, що призвело до передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 учинила злочин у стані неосудності. Просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 28.07.2008 року щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок тимчасового розладу психічної діяльності.

Те, що саме ОСОБА_1 під час сварки завдала удару ножем у ліву половину грудей свого співмешканця ОСОБА_2, у касаційному поданні не заперечується.

Разом з тим, як установив у результаті проведення повного судового слідства апеляційний суд, суспільно небезпечне діяння ОСОБА_1 учинила в стані неосудності, тобто в момент, коли вона не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок тимчасового розладу психічної діяльності.

Зазначений висновок, з яким погоджується колегія суддів, Апеляційний суд Чернігівської області зробив на підставі детального аналізу та оцінки досліджених по справі доказів - показань ОСОБА_1, свідків, висновків експертиз.

Так, відповідно до висновку судово-психологічної експертизи від 23.03.2006 року, на момент учинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_1 перебувала в афективному стані емоційного напруження, який виник унаслідок агресивних дій потерпілого, які носили не передбачуваний та неконтрольований характер (т.1 а.с.181-185).

Згідно з висновком комісійної амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи від 20.10.2006 року, на підставі якої ОСОБА_1 була визнана неосудною, остання під час інкримінованого їй діяння перебувала в короткочасному хворобливому розладі психічної діяльності у вигляді гострої реакції на стрес по типу реакції "короткого замикання", який позбавляв її можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, з якого вона повністю вийшла і на час проведення експертизи розладів психічної діяльності у неї немає (т.2 а.с.34-38).

Окрім того, в зазначеному акті указано, що згідно із сучасним уявленням судової психіатрії, вказаний хворобливий розлад психічної діяльності починається раптово у зв'язку із зовнішньою ситуацією, він нетривалий, виникає в осіб, які не страждають психічним захворюванням, і, як правило, представляє собою єдиний епізод у житті.

Тобто те, що після вчинення суспільно небезпечного діяння ОСОБА_1 висувала доводи на свій захист, не виключало факту перебування її в момент нанесення удару ножем ОСОБА_2 в стані неосудності, оскільки клінічна картина зазначеного психічного розладу в неї складалася з елементів раптового розладу свідомості з виразним, не відповідним поводу афективним порушенням, що були поєднані з імпульсивними, автоматизованим діями (неймовірна сила удару кухонним ножем з повним пересіченням хрящової частини другого ребра потерпілого на початку ранового каналу) та наявністю останньої стадії цього розладу - стадії виснаження.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, показань ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які вказували на обставини вчиненого суспільно-небезпечного діяння, характеристику та поведінку ОСОБА_1 до і після його вчинення, ситуація, що склалася у родині останньої, була пов'язана з тривалим особливим ставленням потерпілого ОСОБА_2 до дітей ОСОБА_1 із систематичним знущанням, приниженням, докорами останніх, у результаті чого, як установили експерти, під час інкримінованого ОСОБА_1 діяння, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 22 год. у відповідь на затяжну психотравматичну ситуацію у неї розвинувся тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності по типу реакції "короткого замикання".

Те, що ОСОБА_1 убила ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, завдавши йому удар ножем з великою силою, не виключало її перебування в короткочасному хворобливому розладі психічної діяльності, що підтверджено належно обґрунтованим висновком додаткової комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 16.07.2008 року, проведеної судом апеляційної інстанції (т.2 а.с. 129-134), а також показаннями в засіданні апеляційного суду експерта ОСОБА_9 (т.2 а.с.148-149).

Те, що Апеляційним судом Чернігівської області при новому апеляційному розгляді справи не було проведено повторної судової психолого-психіатричної експертизи, не свідчить про неповноту дослідження стану ОСОБА_1 і про істотні порушення кримінально-процесуального закону, оскільки поставлені в ухвалі Верховного Суду України від 10.04.2008 року питання були перевірені апеляційним судом шляхом проведення додаткової комісійної амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 16.07.2008 року, допиту експерта, а також допиту ОСОБА_1 та свідків - очевидців події, чим виконані вказівки Верховного Суду України, а проведення повторної судово-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_1 не було обов'язковим для апеляційного суду за ухвалою Верховного Суду України від 10.04.2008 року. Належно оцінивши досліджені по справі докази, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для проведення такої повторної експертизи, оскільки доказами, наявними в матеріалах справи, встановлено, що ОСОБА_1 була неосудною під час завдання удару ножем своєму співмешканцю ОСОБА_2.