Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 18 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Згар Деражнянського району

Хмельницької області,

жителя с. Зяньківці Деражнянського району,

такого, що не має судимості,

та

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2

уродженця с. Рудня Олевського району

Житомирської області,

жителя с. Зяньківці Деражнянського району

Хмельницької області,

такого що не має судимості,

засуджено за ч.2 ст. 296 КК України до позбавлення волі на два роки, кожного.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь потерпілих:

- ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. та судові витрати, пов'язаних із явкою до суду у сумі 216 грн. 45 коп.;

- ОСОБА_5. на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.;

- ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 1 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 червня 2008 року апеляції засуджених та захисника ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок Деражнянського районного суду від 16 квітня 2008 року - без зміни.

Як визнав суд, 1 січня 2008 року, приблизно о 22 годині, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, біля ставу на вулиці Леніна у с. Зяньківці Деражнянського району, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, із особливою зухвалістю, завдали потерпілим удари руками та ногами у різні частини тіла, заподіявши ОСОБА_4. та ОСОБА_5. легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров`я, а ОСОБА_6 - фізичного болю.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить судові рішення щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2 скасувати.

Зазначає, що у справі істотно порушено кримінально-процесуальний закон, а призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про особи засуджених через суворість.

Одночасно, захисник вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли у стані необхідної оборони, тому просить закрити провадження у справі за відсутністю у їх діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, яка вважала, що підстав для задоволення скарги немає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у вчиненні хуліганства, стверджується сукупністю перевірених та оцінених судом доказів.

На обгрунтування свого висновку суд послався на показання засуджених, які у судовому засіданні визнали факт побиття ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечували завдання потерпілим ударів руками та ногами у різні частини тіла.

Суд, як на докази винності засуджених, підставно послався й на показання потерпілих ОСОБА_4., ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також свідка ОСОБА_7., які повідомили, що 1 січня 2008 року, приблизно о 22 годині, коли вони поверталися із бару у с. Зяньківці, неподалік від ставу із кущів вискочили засуджені та зненацька почали завдавати їм удари руками та ногами переважно у голову, доки вони не перестали рухатися. ОСОБА_7. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 намагалися наздогнати, при цьому також погрожували побиттям. Потерпілі та свідок стверджували, що засуджені завдавали їм удари безпричинно, оскільки ніякого конфлікту чи суперечки із винними не було.

ОСОБА_7 стверджував, що він впізнав осіб, які побили потерпілих, то були ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Із показань свідка ОСОБА_8. убачається, що 1 січня 2008 року, приблизно о 22 годині, проходячи неподалік ставу у с. Зяньківці, вона бачила двох осіб, які бігли у протилежний бік. На місці події свідок виявила трьох потерпілих із слідами побиття та ще одну особу, яка пояснила, що потерпілих побили ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Винність засуджених стверджується також і даними, що є у висновках судово-медичних експертиз, із яких убачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заподіяно легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров`я.

Суд не надав віри показанням ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про те, що вони захищалися від нападу потерпілих і підставно визнав їх такими, що свідчать про намагання винних уникнути кримінальної відповідальності. Висновок суду у цій частині, належним чином умотивований.

Апеляційний суд перевірив доводи ОСОБА_1. і ОСОБА_2 та їх захисника про те, що винні завдавали ударів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6., захищаючись від нападу потерпілих й визнав їх безпідставними.

За таких обставин, твердження захисника ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли у стані необхідної оборони, позбавлені підстав.

Правильність висновку суду щодо кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1. та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 296 КК України, сумнівів не викликає.

Доводи, наведені у касаційній скарзі захисника, про суворість призначеного ОСОБА_1. та ОСОБА_2 покарання, не можна визнати обгрунтованими.

Суд, призначаючи засудженим покарання, дотримався вимог ст. 65 КК України, урахував усі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, у таму числі й пом'якшуючі обставини, на які вказує захисник у касаційній скарзі та зробив висновок про призначення винним покарання саме у виді позбавлення волі.

При цьому судом було ураховано, що обидва засуджені особи молодого віку, раніше не судимі, кожен має на утриманні малолітню дитину, характеризуються позитивно.

Судом також ураховано і те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними себе не визнали, під час вчинення злочину перебували у стані алкогольного сп'яніння. За таких обставин місцевий суд не знайшов підстав для призначення винним менш суворого виду покарання, чи звільнення їх від відбування покарання з випробуванням.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання є необхідним та достатнім і підстав для його пом'якшення не вбачається.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень не виявлено.

Керуючись ст.ст. 395, 39-6 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги захиснику ОСОБА_3 відмовити.