Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на вирок Свердловського міського суду Луганської області від 15 жовтня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2007 року щодо ОСОБА_3

Цим вироком ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Торського Костянтинівського району Донецької області, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначено йому за цим законом покарання 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3: на користь потерпілого ОСОБА_1 1959 грн. 81 коп. на відшкодування майнової шкоди та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього - 11959 грн. 81 коп.; на користь Управління охорони здоров'я Свердловської міської ради 687 грн. 27 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1 у Свердловській ЦМЛ.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2007 року вирок щодо ОСОБА_3 змінено, в частині задоволення позовних вимог потерпілого ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_3 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди цей вирок скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. В решті вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_3 засуджено за те, що він 3 вересня 2005 року, приблизно о 9 год., в районі шахти "Травневої" у м. Свердловську Луганської області на ґрунті особистих неприязних стосунків наніс ОСОБА_1 не менше 3-х ударів кулаками рук по обличчю і голові, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили стійку втрату працездатності більше, ніж на одну третину, у виді закритої черепно-мозкової травми і її наслідків - шизоафективного розладу та депресивно-парноідного синдрому, що призвело до встановлення ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять скасувати вирок та ухвалу щодо ОСОБА_3, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з безпідставним, на їх думку, застосуванням судом ст. 75 КК України і внаслідок цього невідповідністю призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 у касаційній скарзі потерпілого та його представника не оспорюються.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, які пом'якшують покарання, а також відсутність обставин, які його обтяжують.

Приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України і звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, суд виходив із того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, під час розгляду справи в суді визнав свою вину і щиро покаявся, частково відшкодував заподіяну потерпілому майнову шкоду і виявив готовність відшкодувати решту, а сам потерпілий просив не позбавляти його волі, та дійшов висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 у кримінальній справі щодо ОСОБА_3 відмовити.