Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2008 року, якою щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, такого,

що не має судимості,

кримінальну справу за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 345 КК України закрито на підставі ст. 47 КК України у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу Харківського обласного управління державної компанії "Укрекокомресурс".

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 12 листопада 2006 року близько 20 год. 59 хв., будучи у стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи в Міжнародному Аеропорту "Харків", що на вул. Ромашкіна 1 в м. Харкові, вступив у злочинну змову з ОСОБА_2, якого просив зателефонувати до оперативного чергового міліції та повідомити, що літак рейсом "Стамбул-Харків" заміновано. Того ж дня, близько 21.00 год. ОСОБА_2 повідомив оперативного чергового міліції про те, до літак рейсу "Харків - Стамбул", який на той час вже летів у напрямку м. Стамбула, замінований, у зв'язку з чим літак був повернутий в аеропорт "Харків". Але вибухових пристроїв та вибухових речовин на літаку виявлено не було.

Того ж дня близько 21-ї год., ОСОБА_1, перебуваючи у салоні автомобіля ВАЗ, який знаходився на території аеропорту "Харків", умисно вдарив ногою в обличчя працівника міліції ОСОБА_3, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постанови з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. На думку прокурора, суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, оскільки з матеріалів справи вбачається, що він не розкаявся, оскільки свою вину не визнавав. Крім того, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні двох злочинів, які утворювали реальну сукупність, у зв'язку з чим були відсутні підстави для застосування ст. 47 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Сухарєва О.М., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 47 КК України, ст. 10 КПК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємств, установи чи організації.

Проте, зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_1 дотримані не були.

Як убачається з матеріалів справи, досудовим слідством дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. З ст. 27, ч. 1 ст. 259 та ч. 2 ст. 345 КК України, тобто відповідно до ст. 33 КК України його дії утворювали реальну сукупність злочинів.

Крім того, з матеріалів справи, а також з протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_1 свою вину у вчинених злочинах не визнавав, а тому посилання суду на щире каяття ОСОБА_1 є безпідставними.

За таких обставин, суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України.

У зв'язку з цим, відповідно до вимог ст. 398 КПК України, постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально - процесуального законодавства.

Керуючись ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.