Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 4 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Московського районного суду м. Харків від 29 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Харків,

раніше судимого, останній раз 3 березня 2005 року Московським районним судом м. Харків за ч.1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на 2 роки з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на два роки.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Московського районного суду від 3 березня 2005 року і остаточно призначено позбавлення волі на два роки два місяці.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав суд, наприкінці січня 2006 року, точну дату та час досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, таємно викрав мобільний телефон "Самсунг Х-640" із сім карткою оператора "Джинс", що належав ОСОБА_2, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 805 грн.

У касаційному поданні та доповненні до нього, прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Прокурор вважає, що суд, на порушення кримінально-процесуального закону, невірно вказав у вироку дату народження ОСОБА_1, не вказав про його попередні судимості, що в установленому порядку не зняті і не погашені, обмежившись лише посиланням на останній вирок від 3 березня 2005 року.

На порушення ст. 334 КПК України, місцевий суд послався у вироку на докази, які судом не досліджувалися і яких у справі немає.

Суд у мотивувальній частині вироку безпідставно вказав про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, оскільки органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і зазначене судом обвинувачення не змінювалося.

Крім того, прокурор зазначає, що посилання суду на пом'якшуючу вину обставину - щире каяття ОСОБА_1, не відповідає даним, що є у матеріалах справи, оскільки засуджений винним себе не визнав, шкоду потерпілій не відшкодовував та у вчиненому не розкаявся.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає за необхідне кримінальну справу щодо ОСОБА_1 зняти із касаційного розгляду та направити до Апеляційного суду Харківської області для проведення службової перевірки.

Як убачається зі матеріалів справи, суд у вироку не вказав про усі попередні судимості ОСОБА_1

За змістом вироку щодо ОСОБА_1 убачається, що суд навів докази, покладені ним в обґрунтування висновків щодо винності ОСОБА_1, що не мають відношення до справи, порушеної щодо ОСОБА_1

Зміст мотивування суду щодо призначення винному покарання лише частково стосується ОСОБА_1

Крім того, формулюючи висновок про відповідність ознак установленого злочинного діяння та ознак злочину, передбаченого кримінальним законом, суд визнав, що ОСОБА_1 вчинив крадіжку повторно, заподіявши потерпілій значну матеріальну шкоду та кваліфікував його злочинні дії за ч.3 ст. 185 КК України.

Разом із тим, суд встановив, що ОСОБА_1 вчинив крадіжку повторно і його дії органами досудового слідства кваліфіковано за ч.2 ст. 185 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що кримінальну справу щодо ОСОБА_1 необхідно зняти із касаційного розгляду та направити до апеляційного суду області для проведення службової перевірки, під час якої мають бути перевірені наведені в ухвалі факти.

Після перевірки справа за касаційним поданням прокурора має бути перепризначена.

Керуючись ст.ст. 392, 394 КПК України, колегія суддів

кримінальну справу щодо ОСОБА_1 з касаційного розгляду зняти та направити до Апеляційного суду Харківської області для проведення службової перевірки.