Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненко А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом ТОВ "ВММ ГРУП" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВММ ГРУП" звернулось із позовом в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів № 110120000/2013/400091/1 від 14.10.2013 року; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110120000/2013/00235 від 14.10.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих позивачем документах містяться всі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару та обраний метод її визначення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів № 110120000/2013/400091/1 від 14.10.2013 року. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110120000/2013/00235 від 14.10.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі контракту № 18-10/2010 від 18 жовтня 2010 року позивачем 09 жовтня 2013 року надано до митниці для здійснення митного оформлення товар, який поданий до митного оформлення за митною декларацією, яка зареєстрована за № 110120000/2013/416290.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною щодо ідентичних товарів (метод 2а) відповідно до ст. 59 Митного кодексу України.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів відповідач, вважаючи, що подані декларантом документи не дають змоги визначити митну вартість імпортованих товарів витребував від позивача додаткові документи згідно ст. 53 МК України, які у зв'язку із неможливістю їх надання позивачем не надані.

Не одержавши додаткові документи митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110120000/2013/400091/1 від 14.10.2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110120000/2013/00235 від 14.10.2013 року.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Порушення митним органом послідовності застосування методів визначення митної вартості є підставою для висновку про необґрунтованість прийнятого ним рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що митницею при застосуванні резервного методу визначення митної вартості не було обґрунтовано та не доведено неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що митним органом не було наведено обґрунтованих сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, тоді як подані позивачем разом із декларацією додаткові документи були оформлені належним чином, підтверджували вартість товару, їх дані піддавались обчисленню.

Враховуючи, що висновок апеляційного суду, зроблений на підставі досліджених ним матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України у постановах від 29 травня 2012 року справа № 21-91а12, від 30.06.2015 року справа № 21-591а15 правовій позиції, судова колегія вважає, що судом при вирішенні спору було правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.