Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 02 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 22 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вище вироком засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

- за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язку періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

17.07.2007 року близько 16 год. ОСОБА_1, перебуваючи в с. Сергіївці Любашівського району Одеської області, з помсти до ОСОБА_2, який незаконно заволодів належним ОСОБА_1 автомобілем марки "ГАЗ-3302", за попередньою змовою з двома невстановленими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, близько години завдавали ОСОБА_2 численні удари руками й ногами в різні частини тіла, припинивши побиття потерпілого після прибуття на місце злочину оперативної групи співробітників міліції, які здійснювали розшук викраденого ОСОБА_2 автомобіля "ГАЗ-3302".

Для доставки в Овідіопольський РВ ГУМВС України в Одеській області з метою встановлення обставин незаконного заволодіння вказаним автомобілем працівники міліції помістили ОСОБА_2 у салон автомобіля "ГАЗ-3302", яким керував ОСОБА_1, однак по дорозі з с. Сергіївка Любашівського району поблизу повороту на смт. Ширяєво Одеської області близько 19 год. 20 хв. ОСОБА_2 помер від отриманих під час побиття тяжких тілесних ушкоджень.

У апеляційному порядку вирок не переглядався.

У касаційному поданні заступник прокурора Одеської області доводить незаконність вироку щодо ОСОБА_1. Зазначає, що суд при призначенні ОСОБА_1 покарання не врахував, що останній був раніше судимим і відповідно до довідки про склад сім'ї не мав на утриманні неповнолітньої дитини, внаслідок чого безпідставно послався у вироку як на пом'якшуючу покарання обставину - наявність у засудженого на утриманні неповнолітньої дитини. Також стверджує, що суд у порушення закону при призначенні ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст. 121 КК України у резолютивній частині вироку не послався на ст. 69 КК України. З огляду на це, просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, в тому числі за м'якістю призначеного йому покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину і правильність юридичної кваліфікації його дій не заперечуються в касаційному поданні.

При призначенні ОСОБА_1 покарання за вчинений злочин суд урахував характер і ступінь тяжкості цього злочину, дані про засудженого, пом'якшуючі покарання обставини.

Належним чином умотивованим є рішення суду в частині призначення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 121 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Зокрема, враховано як пом'якшуючі його покарання обставини те, що засуджений визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому злочині, позитивно характеризувався за місцем проживання та мав на утриманні неповнолітню дитину. Окрім того, враховано, що злочин ОСОБА_1 було вчинено внаслідок неправомірної поведінки потерпілого.

Твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 не мав на утриманні дитини, оскільки зареєстрований в м. Запоріжжі як проживаючий тільки з матір'ю, про що надана відповідна довідка, - безпідставні. Як видно з долучених до справи документів - копії паспорта та характеристики ОСОБА_1 з Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, ОСОБА_1 одружений, без реєстрації фактично проживав із сім'єю на території с. Молодіжне та на його утриманні знаходився син Олександр, 2005 року народження.

Разом з тим, належним чином умотивувавши своє рішення про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст. 121 КК України, суд у резолютивній частині вироку не вказав, що покарання засудженому призначається із застосуванням ст. 69 КК України, що є порушенням кримінально-процесуального закону.

Окрім того, посилаючись на можливість застосування до ОСОБА_1 звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, суд порушив вимоги ст. 334 КПК України та не мотивував у вироку підстави звільнення від відбування покарання, не зазначив жодної обставини, яка вплинула на прийняття судом вказаного рішення, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

При цьому, постановляючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд не врахував тяжкості злочину, за який ОСОБА_1 засуджено, та встановлених судом конкретних обставин його вчинення, зокрема, того, що, як визнав суд, ОСОБА_1 за попередньою змовою з двома невстановленими особами з помсти близько години, не реагуючи на прохання свідка ОСОБА_3 припинити побиття, наносили удари руками й ногами в різні частини тіла ОСОБА_2, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, що потягли смерть.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України через його м'якість не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.

Тому вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України покарання.

Якщо при новому розгляді справи буде доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, то покарання йому має бути призначено з урахуванням вимог закону та відповідати ступеню тяжкості вчиненого та особі засудженого.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Вирок Любашівського районного суду Одеської області від 22 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.