Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 2 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2008 року та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 9 січня 2008 року та зазначену ухвалу апеляційного суду.

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя с. Борщівка Балаклійського району Харківської області, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 10131,90 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20000 грн. - моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2008 року вирок змінено. Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 28 серпня 2007 року близько 23 години, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-2106" та рухаючись із м. Балаклія у напрямку с. Савинці Балаклійського району, грубо порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив з'їзд автомобіля в кювет та подальше його перевертання, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що апеляційним судом необґрунтовано збільшено розмір моральної шкоди, відповідних мотивів з цього приводу в ухвалі не наведено та не взято до уваги стан його здоров'я після дорожньо-транспортної події та матеріальний стан. З цих підстав просить про скасування ухвали апеляційного суду.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи висновки суду щодо фактичних обставин справи та кваліфікацію дій засудженого, зазначає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а непризначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк належним чином не умотивовано.

З цих підстав просить скасувати постановлені у справі судові рішення щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами і прокурором та засудженим ОСОБА_1 не заперечується.

Твердження прокурора про те, що суд призначив засудженому покарання, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, а непризначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк належним чином не умотивовано, є безпідставними.

Вирішуючи це питання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і призначив ОСОБА_1 покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 286 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу, а також з урахуванням думки прокурора, який просив призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Крім того, оскаржуючи у апеляційному порядку вирок суду з підстав м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання, прокурором в подальшому доводи апеляції було змінено, він відмовився від оскарження вироку у цій частині та просив суд лише збільшити суму відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2, а тому посилання прокурора у поданні на м'якість призначеного покарання є необґрунтованим.

Посилання засудженого ОСОБА_1 на безпідставність збільшення моральної шкоди, також є необґрунтованим.

Апеляційний суд, змінюючи вирок та збільшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, умотивував своє рішення належним чином. Судом враховано, що внаслідок вчиненого ОСОБА_1 злочину, потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, в результаті чого йому було встановлено 2 групу інвалідності, а у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не має достатнього трудового стажу, права на пенсію він не має та потребує значного часу та матеріальних затрат для відновлення працездатності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1, відповідають вимогам закону, а касаційне подання та касаційна скарга є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2008 року та касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 9 січня 2008 року та зазначену ухвалу апеляційного суду залишити без задоволення.