Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 2 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Апеляційного суду Волинської області від 30 вересня 2008 року.

Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, направлено на додаткове розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що вона, працюючи суддею Березнівського районного суду Рівненської області, будучи представником влади та службовою особою, яка займає відповідальне становище - судді, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2 про вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, 9 липня 2007 року близько 10-ї години 50-ти хвилин одержала шляхом вимагання від останнього хабара у виді грошей в сумі 50 грн. та скретч-картки для поповнення рахунку мобільного оператора зв'язку "UМС" номіналом 50 грн. за застосування до ОСОБА_2 менш суворого виду адміністративного стягнення, передбаченого санкцією вказаної статті, а саме штрафу в розмірі 270 грн.

За таких же обставин, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_3, 11 липня 2007 року близько 12-ї години 40 хвилин повторно одержала хабар від останнього у сумі 100 грн.

Крім того, 24 вересня 2007 року близько 10-ї години ОСОБА_1, розглядаючи кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, одержала від підсудного хабар у виді 10 талонів на отримання бензину А-95 номіналом по 20 літрів кожен, а загалом на 200 літрів, вартістю 930 грн., за призначення ОСОБА_4 менш суворого покарання зі звільненням від його відбування з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд визнав, що органи досудового слідства допустили таку неправильність та неповноту досудового слідства, яку неможливо усунути в судовому засіданні.

Як зазначив апеляційний суд, з дослідженої у судовому засіданні постанови старшого прокурора управління нагляду за кримінальними справами Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 2 вересня 2008 року убачається, що досудовим слідством рішення про виділення в окреме провадження матеріалів справи щодо ОСОБА_5 - прокурора, який брав участь у розгляді справи щодо ОСОБА_4 під головуванням судді ОСОБА_1, прийнято в порушення вимог ст. 26 КПК України, а постанова про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно нього є необґрунтованою. З цих підстав зазначеною постановою порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за фактом отримання ним за попередньою змовою з ОСОБА_1 хабара від ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. На думку апеляційного суду, ці обставини свідчать про неправильність досудового слідства, оскільки встановлення наявності попередньої змови між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на отримання хабара може вплинути на збільшення обсягу обвинувачення ОСОБА_1 та потребує об'єднання в одне провадження справ щодо співучасників вчинення цього злочину для забезпечення всебічності, повноти і об'єктивності дослідження і вирішення справи.

Крім того, у постанові суду зазначено, що досудовим слідством в обвинуваченні ОСОБА_1 не вказано, які саме умови вона створила, за яких ОСОБА_2 був змушений передати хабар, не з'ясовано місце придбання ОСОБА_2 картки поповнення рахунку, не допитано осіб, у яких він її придбав, не встановлено вартість цієї картки.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування постанови в частині направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 в одержанні хабарів від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 й направлення справи у цій частині на новий судовий розгляд на тих підставах, що досудове слідство за цим обвинуваченням, яке не пов'язано з епізодом одержання хабара від ОСОБА_4, проведено з достатньою повнотою.

У своєму запереченні на касаційне подання прокурора ОСОБА_1 просить касаційне подання залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Волинської області від 30 вересня 2008 року залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Микитенка О.П. на підтримання касаційного подання, обвинувачену ОСОБА_1, яка вважала касаційне подання безпідставним, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду про направлення справи на додаткове розслідування в частині обвинувачення ОСОБА_1 в одержанні хабара від ОСОБА_4 є обґрунтованим, відповідає вимогам закону й не оспорюється учасниками судового розгляду.

Разом з тим, твердження прокурора в касаційному поданні про безпідставність направлення справи на додаткове розслідування за обвинуваченням ОСОБА_1 в одержанні хабарів від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є слушними.

Так, з огляду на постанову суду, кримінальна справа за цим обвинуваченням направлена на додаткове розслідування у зв'язку з тим, що органами досудового слідства в обвинуваченні ОСОБА_1 не вказано, які саме умови вона створила, за яких ОСОБА_2 був вимушений передати їй хабар, та не з'ясовано місце придбання ОСОБА_2 картки поповнення рахунку та її вартість.

Проте такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

Як убачається з постанови про пред'явлення обвинувачення та обвинувального висновку, кваліфікуючи дії обвинуваченої за ознакою одержання хабара, поєднаного з вимаганням, органи досудового слідства послалися на те, що ОСОБА_1 під час розмови з ОСОБА_2 повідомила, що за вчинене ним адміністративне правопорушення він може бути позбавлений права керувати автотранспортним засобом, після чого висловила вимогу про передачу особисто їй хабара у вигляді грошей у сумі 50 гривень та скретч-картки поповнення рахунку мобільного оператора "UМС" номіналом 50 гривень, за застосування до нього, як до особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, менш суворого адміністративного стягнення, передбаченого санкцією вказаної статті, а саме штрафу у сумі 270 гривень.

Отже в зазначених документах, відповідно до вимог ч.2 ст. 223 КПК України, вказано обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві.

Питання ж про доведеність, чи недоведеність цього обвинувачення ОСОБА_1 в одержанні хабара та чи зазначена вимога обвинуваченої містила загрозу вчинення нею дій, які б могли завдати шкоди правам або законним (правоохоронюваним) інтересам ОСОБА_2, може бути вирішено під час розгляду справи судом і не потребує додаткового розслідування з підстав, зазначених у постанові суду.

Крім того, у постанові не вказано жодних підстав для направлення на додаткове розслідування справи у частині обвинувачення ОСОБА_1 в одержанні хабара від ОСОБА_3

Таким чином, у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 в одержанні хабарів від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні передбачені законом підстави для її повернення на додаткове розслідування. Тому постанова суду у цій частині підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі докази у справі і, виходячи з доведеного об'єму обвинувачення, прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

задовольнити касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Постанову Апеляційного суду Волинської області від 30 вересня 2008 року в частині направлення кримінальної справи за обвинуваченнямОСОБА_1 в одержанні хабарів від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу у цій частині направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Цю ж постанову про направлення справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 в одержанні хабара від ОСОБА_4 на додаткове розслідування - залишити без зміни.

Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з місця постійного проживання - залишити без зміни.

Відповідно до ч.1 ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Це положення закону знайшло своє відображення в роз'ясненні, що міститься в абз. 2 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове розслідування" від 11 лютого 2005 року № 2 (va002700-05) , де зазначено, що у випадках, коли суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів.

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_6., суд не врахував вимог закону та наведених вище роз'яснень, внаслідок чого постановив у справі рішення, яке не ґрунтується на вимогах закону і є передчасним.

Убачаючи неправильність досудового слідства в тому, що слідчий не визнав ОСОБА_7потерпілим, суддя не зазначив у постанові поважних причин, які позбавляли суд можливості усунути в судовому засіданні зазначені ним порушення закону та, за умови встановлення для цього законних підстав, постановити рішення про визнання ОСОБА_8 потерпілим і таким чином самому поновити порушені його процесуальні права.

Не є такою причиною, на яку послався суд, та обставина, що залишилися невиконаними постанови суду про привід ОСОБА_7, оскільки, як убачається з матеріалів справи, останній не з'являвся до суду через свою хворобу, тобто з поважних причин.

Посилання судді як на підставу повернення справи на додаткове розслідування на те, що перед направленням кримінальної справи щодо ОСОБА_6 до суду першої інстанції спочатку належало в суді за місцем роботи слідчого, що розслідує справу, прийняти рішення за поданням про звільнення ОСОБА_7від кримінальної відповідальності за перші два епізоди давання ним хабара в 2005 році, не ґрунтується на законі.

Як правильно зазначено у касаційному поданні, виділення матеріалів справи щодо ОСОБА_7в окреме провадження та направлення їх до суду окремо суперечило б вимогам ч.2 ст. 26 КПК України, оскільки негативно вплинуло б на всебічність, повноту й об'єктивність дослідження і вирішення справи.

До того ж подання про звільнення ОСОБА_7від кримінальної відповідальності знаходиться у справі, підсудність якої, відповідно до ст. 38 КПК України та ст. 13 Закону України "Про статус суддів", визначено Апеляційному суду Івано-Франківської області.

Крім того, всупереч роз'ясненням, що містяться в п. 13 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, судом наперед дано оцінку рішенню господарського суду, показанням свідка ОСОБА_9 та поставлено під сумнів доведеність обвинувачення ОСОБА_6. у вимаганні хабара й зроблено припущення, що у ОСОБА_7могла бути інша причина передачі грошей підсудному, яка виходить за межі диспозиції ст. 368 КК України, чого суддя не вправі робити, повертаючи справу на додаткове розслідування.

Отже, наведені в постанові підстави повернення справи на додаткове розслідування не відповідають вимогам ст. 281 КПК України, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно належно дослідити зібрані в ній докази, дати їм об'єктивну оцінку і залежно від встановленого вирішити питання про винність чи невиність ОСОБА_6. у вчиненні злочину.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити, а постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 червня 2007 року про повернення кримінальної щодо ОСОБА_6 на додаткове розслідування - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.