Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 02 грудня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 22 серпня 2008 року щодо нього,

вироком Брянківського міського суду Луганської області від 18 квітня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця і мешканця м. Брянка Луганської області, учня середньої школи № 9, раніше судимого

- 18.10.2007 року Брянківським міським судом Луганської області за ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та звільненого на підставі ст. 1 п. "а" Закону України "Про амністію" від покарання, призначеного цим же вироком за ч.1 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі;

· за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 3 місяці.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання йому частково приєднано невідбуте покарання за вироком Брянківського міського суду Луганської області від 18.10.2007 року і за сукупністю вироків визначено для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.

У строк цього покарання зараховано час перебування під вартою з 25.12.2007 року по 17.04.2008 року.

Цим же вироком за ст. 198 КК України до покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України засуджено ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, вирок щодо якого в апеляційному та касаційному порядку не оскаржено.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення таких злочинів.

ОСОБА_1, будучи раніше судимим за ч.2 ст. 186 КК України, 31 жовтня 2007 року приблизно о 12 год., діючи повторно, з метою відкритого заволодіння чужим майном в під'їзді будинку № 7 мікрорайону Молодіжний м. Брянка Луганської області наздогнав ОСОБА_3 і вихопив з кишені його куртки мобільний телефон "Моторола В-171" з карткою, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 283 грн. Про викрадення майна у цей же день він повідомив ОСОБА_2 і передав йому телефон для збуту, що той і зробив.

23 грудня 2007 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_1., знаходячись в квартирі ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 і скориставшись тим, що ОСОБА_5 вийшов з приміщення кухні, діючи повторно, таємно викрав належний йому мобільний телефон "Нокія Н-72" з карткою, чим заподіяв потерпілому шкоду на суму 1420 грн.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області, задовольнивши змінену апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок по справі, скасувала вирок Брянківського міського суду Луганської області від 18 квітня 2008 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та постановила в цій частині свій вирок від 22 серпня 2008 року.

Цим вироком ОСОБА_1 призначено покарання за ч.2 ст. 185 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі, за ч.2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - 4 роки і 3 місяці позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до цього покарання ОСОБА_1 частково приєднано невідбуте покарання за вироком Брянківського міського суду Луганської області від 18.10.2007 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців.

Колегією суддів апеляційного суду Луганської області також постановлена окрема ухвала від 22 серпня 2008 року про допущені місцевим судом порушення вимог ст. 61 КК України при постановленні вироку щодо неповнолітнього ОСОБА_1

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на наявність у нього умислу на таємне, а не відкрите викрадення майна ОСОБА_3, просить змінити вирок апеляційного суду та перекваліфікувати його дії по епізоду 31.10.2007 року з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України. Також просить пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Посилається на те, що апеляційний суд при призначенні йому покарання не врахував наявності пом'якшуючих покарання обставин.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав вирок апеляційного суду законним і обґрунтованим, а касаційну скаргу засудженого безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Правильність засудження за вчинення повторно крадіжки майна потерпілого ОСОБА_5 і кваліфікацію дій за ч. 2 ст. 185 КК України засуджений ОСОБА_1 не заперечує в касаційній скарзі.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні повторно відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, яким апеляційний суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.

Зокрема, цей висновок суду ґрунтується на показаннях самого ОСОБА_1 в судовому засіданні, в яких він повністю визнав свою вину в усіх інкримінованих йому за обвинуваченням злочинах, у тому числі за ч.2 ст. 186 КК України, і показав, що мав намір у під'їзді будинку піти за потерпілим ОСОБА_3, підійти до нього ззаду і витягти за шнур мобільний телефон з його кишені, що і зробив, однак потерпілий відчув це, схопився за кишеню, а тому він - ОСОБА_2 почав тікати від потерпілого з його телефоном, який потім передав для продажу ОСОБА_2

З показань у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 та показань свідка ОСОБА_6., даних на досудовому слідстві, які він не заперечував у судовому засіданні, видно, що потерпілий відчув викрадення у нього з кишені мобільного телефону, а тому кричав і вибіг за викрадачем з під'їзду, але ОСОБА_1 втік з місця злочину. Також разом з останнім за будинок забігли ОСОБА_6 та інші хлопці.

Давши належну оцінку зазначеним доказам, апеляційний суд з наведенням у вироку відповідних мотивів, обґрунтовано визнав безпідставними доводи апеляції ОСОБА_1 про вчинення ним таємного, а не відкритого викрадення майна ОСОБА_3, і правильно кваліфікував дії засудженого за цим епізодом за ч. 2 ст. 186 КК України.

Підстав вважати це рішення неправильним немає.

За таких обставин відсутні підстави для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 з ч.2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК України, як про це порушується питання в касаційній скарзі.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримав вимоги ст. 61, 65 КК України, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу винного, відсутність обтяжуючих покарання обставин і наявність пом'якшуючих покарання обставин - вчинення ним злочинів у неповнолітньому віці, сімейні обставини та умови виховання (відсутність батьківської опіки, проживання з опікуном - сестро ю).

У той же час суд обґрунтовано взяв до уваги те, що ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності, злочин учинив через 12 днів після засудження вироком від 18.10.2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 4 роки із застосуванням ст. 104 КК України, тобто в період іспитового строку, характеризувався за місцем навчання та проживання негативно.

З огляду на зазначені обставини і дані про особу ОСОБА_1, апеляційний суд, виправивши помилку місцевого суду, обґрунтовано призначив засудженому за вчинені злочини покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі санкцій ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, а також правильне за видом і розміром покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків на підставі ст.ст. 70, 71 КК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Підстав вважати його несправедливим через суворість немає.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 і пом'якшення призначеного йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, як про це просить ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 22 серпня 2008 року щодоОСОБА_1 - без зміни.