Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Гребінківського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року.

Вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 19 жовтня 2007 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця м. Ладижина Вінницької області,

громадянина України,

інваліда 3-ої групи, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 1 ст. 342 КК України до арешту строком на 6 місяців; за ч. 2 ст. 345 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 409 грн. 92 коп. та 7 000 грн. - моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 2 квітня 2004 року приблизно о 10 годині, перебуваючи у критому павільйоні ринку у м. Гребінці Полтавської області, за обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, вчинив опір представникові міліції Гребінківського РВ УМВС України капітану міліції ОСОБА_4 при виконанні ним службових обов'язків під час проведення перевірки по дотриманню правил торгівлі, заподіявши при цьому останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 19 грудня 2007 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень з направленням справи на додаткове розслідування. При цьому посилається на те, що як органами досудового слідства, так і судом були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, всі докази в матеріалах справи сфальсифіковані. Стверджує про непричетність до вчиненого злочину, оскільки на час нібито здійснення опору ОСОБА_4 він не мав жодного уявлення щодо посадового положення останнього, оскільки він (ОСОБА_4) представився лише після описаних у вироку подій, коли вони вже перебували в адміністративному приміщенні ринку. Вказує на незаконні дії на місці пригоди ОСОБА_4, який, за його твердженням, спричинив йому (ОСОБА_1) та його дружині (ОСОБА_2) тілесні ушкодження. Крім того, зазначає про порушення судом його права на захист, зокрема, під час перебування його на стаціонарному лікуванні з 18 по 30 травня 2007 року судом 23 травня 2007 року було відсторонено від участі у справі його захисника - адвоката ОСОБА_3

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом касаційної скарги, засуджений оскаржує однобічність, неповноту досудового і судового слідства, фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції, і перегляду відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, зокрема, показаннях потерпілого ОСОБА_4, з яких убачається, що під час проведення перевірки по дотриманню правил торгівлі у м'ясному павільйоні ринку м. Гребінки, члени комісії підійшли до першого торгового місця у ряду, де здійснювали торгівлю Старунські, директор ринку ОСОБА_6 представила усіх членів комісії і ОСОБА_4 показав своє посвідчення; на його вимогу надати гирі для перевірки їх номінальній вазі ОСОБА_2. відмовилася це зробити, в цей час підійшов ОСОБА_1 і, вдаривши його рукою та відштовхнувши в сторону, вихопив у дружини сумку з гирями та намагався вибігти з павільйону, ОСОБА_4 намагався затримати його, охопивши руками за тулуб позаду, неодноразово повторюючи при цьому в присутності членів комісії та значної кількості присутніх там громадян, що він є працівником міліції та прохаючи припинити опір, але ОСОБА_1 на це не реагував, як не реагував на аналогічні прохання своєї дружини та членів комісії; під час цієї сутички ОСОБА_1 почав завдавати йому удари ліктями та сумкою з гирями в різні частини тіла; аналогічних показаннях свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9; показаннях свідка ОСОБА_10, яка підтвердила, що коли перевіряючі підійшли до ОСОБА_1 директор ринку повідомила про проведення перевірки та представила усіх членів комісії, у тому числі і ОСОБА_4, члени комісії показували свої посвідчення, ОСОБА_4 також показав своє посвідчення ОСОБА_1; показаннях свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що сутичка між ОСОБА_4. та ОСОБА_1 розпочалася коли члени комісії почали перевіряти документи і ОСОБА_4, який був серед членів комісії та перевіряв гирі підприємців на вагах, підійшов до ОСОБА_1; даних, які містяться в акті судово-медичного обстеження та висновку експерта; даних, що містяться у рапорті від 2 квітня 2004 року о/у ДС БЕЗ Гребінківського РВ капітана міліції ОСОБА_4 на ім'я начальника Гребінківського РВ УМВС України в Полтавській області; даних листка непрацездатності на ім'я ОСОБА_4, а також показаннях самого засудженого, який, по суті, не заперечував, що між ним та ОСОБА_4. через гирі виникла сутичка.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність показань потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та свідчили про те, що вони обмовляють засудженого ОСОБА_1 не встановлено.

Тому доводи засудженого про непричетність до вчинених злочинів, оскільки на час нібито здійснення опору ОСОБА_4 він не мав жодного уявлення щодо посадового положення останнього, є необґрунтованими.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 342, ч. 2 ст. 345, КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Що стосується доводів засудженого про фальсифікацію доказів, то такі ж його твердження перевірялися в судовому засіданні і були визнані безпідставними, про що суд першої інстанції мотивовано зазначив у вироку.

Твердження ОСОБА_1 щодо незаконних дій ОСОБА_4 є необґрунтованими, оскільки, як убачається з матеріалів справи, такі ж його твердження неодноразово перевірялися прокурором району з прийняттям рішення у відповідності до вимог ст. 97 КПК України та в судовому засіданні при розгляді справи, і свого підтвердження не знайшли.

Безпідставними є і посилання ОСОБА_1 на порушення судом його права на захист, зокрема, відсторонення його захисника від участі у справі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що 23 травня 2007 року судом в порядку ст. 61-1 КПК України було винесено постанову про усунення захисника ОСОБА_3 від участі у судовому розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 201-203).

30 травня 2007 року у судовому засіданні ОСОБА_1 головуюча повідомила про винесення зазначеної постанови та роз'яснила йому його право на укладення договору з іншим захисником протягом трьох діб (т. 2 а. с. 224).

1 червня 2007 року ОСОБА_1 надіслав до суду телеграму про запрошення ним іншого захисника - адвоката ОСОБА_12, який з 8 червня 2007 року брав участь у судовому розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 231, 242-244).

Зазначені доводи засудженого перевірялися і судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, колегією суддів по справі не виявлено.

З огляду на викладене, наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, як про це ставиться питання у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1