Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 1 листопада 2006 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років без конфіскації майна, за ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк один рік, за ч. 1 ст. 366 КК України до обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю на два роки, за ч. 2 ст. 358 КК України до позбавлення волі на строк два роки, за ч. 3 ст. 358 КК України до обмеження волі на строк один рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням обов'язків не змінювати без дозволу органів кримінально-виконавчої системи місця проживання та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше судимого12 лютого 2004 року

за ч. 1 ст. 286 КК України до позбавлення

волі на строк два роки, на підставі

ст. 75 КК України засудженого звільнено

від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком два роки,

засуджено за ч. 1 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. у доход держави, за ч. 3 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі 680 грн.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання - штраф у розмірі 850 грн.

Цим вироком засуджено ОСОБА_3 вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржений і касаційного подання щодо нього не внесено.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2. визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

Так, з 24 березня 2004 року по 11 січня 2005 року за обставин та у спосіб, вказаний у вироку, шляхом обману ОСОБА_1 заволодів кредитними коштами ЗАТ "Приватбанк" на загальну суму 39 937 грн.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою, шляхом обману намагався заволодіти майном - коштами кредитного союзу "Міжрегіональний кредитний союз" на загальну суму 4 700 грн. Проте, злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки адміністрація кредитного союзу відмовила в наданні кредиту ОСОБА_3

Також, ОСОБА_1 будучи службою особою-директором ВАТ ІД "Black sea press" склав документи, які не відповідали дійсності і надав їх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для пред'явлення їх адміністрації кредитного союзу "Міжрегіональний кредитний союз" для оформлення кредиту у розмірі 5 000 грн. та 4 700 грн.

ОСОБА_1 шляхом виготовлення офіційних документів від імені ВАТ ІД "Black sea press" шляхом внесення до них неправдивих відомостей і підробивши підпис директора ВАТ ОСОБА_3 вчинив підробку офіційного документа, який надав ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 для отримання кредиту ВАТ КБ "Приватбанк".

Крім того, ОСОБА_2 пред'явив адміністрації Калінінського відділу ЗАТ КБ "Приватбанк" неправдиву довідку про свої доходи та використав завідомо підроблені документи для отримання кредиту на суму 2 909 грн.

У касаційному поданні прокурор не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію дій засуджених, порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2. з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання, оскільки суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_1 від додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади, пов'язані з організаційно - розпорядчою діяльністю. Крім того, прокурор вказує, що суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання не застосував ст. 71 КК України, оскільки злочин, за який його засуджено, він вчинив у період іспитового строку.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Морозової С.Ю., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування вироку є неправильне застосування кримінального закону.

Як убачається з матеріалів справи, Центрально-Міським районним судом м. Макіївки Донецької області від 1 листопада 2006 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 4 ст. 190, ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. ч. ч.1, 2, 3 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчою діяльністю строком на два роки. Проте, звільняючи його від відбування покарання з випробуванням згідно зі ст. 75 КК України, не зазначив у вироку від відбування якого саме покарання він його звільнив.

Разом з тим, відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) при звільненні особи від відбування основного покарання з випробуванням, суд, відповідно до ст. 77 КК України, може призначити додаткові покарання, зокрема, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Додаткові покарання виконуються реально, про що суд зазначає у резолютивній частині вироку.

Таким чином судом допущено неправильне застосування кримінального закону, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України є підставами для скасування вироку.

Крім того, доводи прокурора про те, що суд призначаючи покарання ОСОБА_2 не застосував до нього ст. 71 КК України є обґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, Київським районним судом м. Донецька від 12 лютого 2004 року ОСОБА_2 був засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до обмеження волі на строк два роки. На підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Проте, 23 березня 2004 року, тобто під час іспитового строку, ОСОБА_2 пред'явив адміністрації Калінінського відділу ЗАТ КБ "Приватбанк" неправдиву довідку про свої доходи та використав завідомо підроблені документи для отримання кредиту на суму 2 909 грн.

За вказані злочини Центрально-Міським районним судом м. Макіївки Донецької області від 1 листопада 2006 року ОСОБА_2. засуджено за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст.ст. 71, 72 КК України.

Таким чином, визначаючи остаточне покарання, суд не врахував, що ОСОБА_2, будучи звільнений від відбування покарання з випробуванням, у той період вчинив новий злочин, а тому визначене ОСОБА_2 покарання, не відповідає вимогам ст. 71 КК України.

За таких обставин вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2. підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення і, якщо суд дійде висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у злочинах, за які їх притягнуто до кримінальної відповідальності, то призначене їм за вироком суду від 1 листопада 2006 року покарання слід вважати невиправдано м'яким.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 1 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 таОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.